Слухаю пісню і читаю наодинці ваші коментарі, вдивляюся у знайомі, такі любі та дорогі мені обличчя... Які ж ви молодці у мене, друзі! Як хочу зустрітися із вами знову!..
Оксано, у мене зараз гостюють москвичі. Вони тобі дякують за пісню, передають великий привіт і записують собі на диски усі твої пісні. Через два дні пісні уже будуть слухати у їхніх домівках...
Ніч провів у храмі, але, на відміну від Умані, ніякою політикою у нас і не пахло, - згадували тільки імена місцевих меценатів, не політиків, проте, і не бідних людей...
Зараз, Пилипе, хоч слово незгоди мовити можна, яке, правда, адресат не чує, а тоді лише спробуй... Шкода, гірко, прикро, але нічим уже не зарадиш... Дякую вам.
Ой, молодчинка ти! Примусила мене залишити за столом без господаря гостей і взяти в руки словника. Емпатія, емпіреї, емпіризм, емпірик... Цікаво, що не всі мої могли правильно розтлумачити значення цих слів, а тепер - знають! У мене донька - лінгвист, тож інколи допомогає батьку, але, повір, часом і до мене звертається за допомогою...
Я сам - гідробудівник. Раніше пишався усією своєю роботою, але з роками прийшло розуміння того, що не всі мої справи були добрими, не всіма слід сьогодні мені гордитися... Дякую вам.
Це моє співчуття друзям, моє розуміння їхнього болю, бо моє рідне село Гор-Пустоварівка живе, хоч там, на Росі, у нас також колись була побудована електростанція, але, слава Богу, тоді обійшлося без затоплень сіл. Нині покійному Петру Григоровичу, я давно обіцяв написати на цю тему вірша, але так довго відкладав на потім, що зовсім забув про свою обіцянку. А оце нещодавно на очі потрапив листочок із переліком затоплених вишгородських сіл, який він мені дав. Ну, результат моєї роботи тобі, Якове, відомий, а мого старшого товариша, на жаль, уже немає серед нас... Шкода, що він не відає, що я нарешті задовільнив його прохання. Ось така сумна історія цього вірша.
Дякую тобі, Якове. Я трошки не про те, я про наше Київське водосховище... У цьому році одні вишгородці святкуватимуть ювілей, а інші - відзначатимуть роковини. Бач, як у житті буває.
Мені дуже хотілося б, Асю, аби ти дбайливіше ставилася до свого слова, щоб і через п'ять років могла сама з насолодою читати написане тобою сьогодні. Сприйми з розумінням мої слова.
Я зустрічав людей, що дуже багато, як то кажуть, бачили світу, а нічого до пуття не вміли розповісти. Вони помічали тільки якісь незначні, нехарактерні подробиці, та й про них розказували в'яло, блідо, нецікаво. Отже, вміти спостерігати і знаходити влучні слова, виразні фарби для змалювання спостереженого - це залежить від таланту. А талант можна і необхідно розвивати, більше працювати над собою... З повагою Did. Успіхів вам, Галино!
Тетяна Яровицина на ПМ мені таке саме говорила... Може, Олю, ви з нею удвох під моїм віконцем стояли?.. Мені весь час не спиться, але в цьому нічого хорошого немає... Дякую.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('