|
Ще тільки сутінки прозорі
Збирає вечір у гурти, -
А ти уже чомусь говориш,
Що час обом додому йти.
Моргають злякано крізь хмари
Зірки, коли із під повік
Відводиш швидко погляд карих
Очей своїх кудись убік.
Тебе запитую, як завше:
-Чом поспішаєш звідусіь
Навколо себе обмотавши
Мене покірного, як хміль?
Зорю не стрівши світанкову,
Страждань зав’язуєш
вузли
Моїх, на жаль, ти у розмові,
Яку іще не почали.
Тебе гнітить моя біднота,
Чи жар ледь теплий у золі?
Ти знай: - Скорботним донкіхотом
Тримаюсь міцно я в сідлі!
17.04.11.
| 
у Вас 
1
