Колись сказав мені один литвин щось таке: Знаєш, коли починаєш щось робити, роби це якнайкраще, бо коли в цьому не все вийде гаразд, все таки буде ДОБРЕ. А коли ти почнеш будь як, а ще не вдасться, то що тоді будеш мати?Хай твою працю оцінюють інші. Ти працюй. Думки того литвина весь час зі мною ідуть. Тому і Ви, мій тезко, оцінку залишіть читачам. Мені Ваша думка сподобалась. Ставлю 5=. З повагою Василь Шляхтич
Знаєте, мені вже трохи років назбиралося на спині, тому роблю різні спроби. Тут тільки треба задумати, чи це, що роблю є вдалим7 Але це треба залишити читачам. З повагою Василь Шляхтич
Дякую за слово. Дуже мені приємно, що прочитали і зрозуміли. Лиш, якщо можете, скажіть: чому ризиковно? Це ж моя думка. З повагою до Вас Василь Шляхтич
Задумаймо також над собою і киньмо собі запитання: - Чиї ми сини? Чи ми не гідні своїх коренів? Стільки запитань кружляє, а ми млвчимо, бо боїмося дати щиру відповідь. Добра бажаю. З повагою Василь Шляхтич
Нам треба верш за все перестати боятися. Нам треба шанувати СВОЄ EGO. Нам треба відважитися бути вільним. Чи це багато? НІ!!! Та гляньмо будяться араби. А чим ми гірші? Задумаймо над собою. З повагою Василь Шляхтич
ЧУДОВО !!! ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ, ПАНЕ ОЛЕКСІЮ ЗА ТОГО ВІРША !!! Невгасима Слава Героям Крут !!! Слава всім НАШИМ Героям !!! Слава Україні !!! З повагою і пошаною Василь Шляхтич
Щиро дякую Вам, Пане Василю за слово. Давно не відвідували і не комнтували моїх скромних римів. Тому то двічі дякую і самого добра бажаю Вам. З повагою Василь Шляхтич
Дякую. Сумна правда, якої на жаль президент здається вільної України за правду і за геноцид узнати не хоче. Але ми говорім про це. Молімося за душі усіх геноцидів. Будьмо разом з правдою. З повагою Василь Шляхтич
Дякую Вам за слово, Пане Олександре. Нам всім треба працювати над собою. Бог допоможе, коли побачить, що в нас є ВІРА. Я впевнений, що так станеться. Тільки з Богом у майбутнє!!1 З повагою до Вас Василь Шляхтич.
Я добре зрозумів Ваш скритий біль. Він у Вашому серці тяжив і Ви як на сповіді викинули його з оболілого серця. Вам легше, а нам треба задуматись і перечитати видиме і невидиме. Щиро дякую за повчальний, гарний вірш. З повагою Василь Шляхтич
Дозвольте Пані Світлано не погодитися з Вами. "...в чужій хаті. чужа правда..." Рідна МАТИ а мати сусіда , друга чи не друга то не ті самі матері. Я, як хтистіянин обнімаю шаною всіх. Люблю всіх. А все таки СВОЇХ рідних КОХАЮ. Рідна Земля, рідна МОВА, рідна МАТИ, рідна ХАТА, чи домівка це не те саме що ЧУЖА земля, ЧУЖА хата, ЧУЖА мова, ЧУЖА мати... Може комусь все те що рідне є БАЙДУЖІМ. Мені - НІ! З повагою до Вас Василь Шляхтич
Чудову осінь ви вишили словами Де кожне слово про красу говорить Про весну і літо які вже за нами Читаю і бачу життєві кольори. Іду через осінь вашими рядками Низенько вклонившись вам пане Віктое.
Я черговий раз дозволив собі римом скоментувати Ваш вірш, за якого щиро дякую. З повагою Василь Шляхтич
Та хоч розбита, вона все таки домом Є слід що там жила колись родина Хату мою спалили в сорок сьомім Не покажу її для свого сна
Там була наша мала Україна Село... Церковця,,, остався тільки спомин. Думки молитви як мелодія инуть Запитанням весь час співаю - ЧОМУ?
Моє життя не сіє ворожнечі молитвою співають мої дні Роки пливуть а я шукаю втечі Над рідний Сян де сплять надійні речі І я їх бачу живучи в чужині В думках моїх вони завжди безпечні. 26.08.2010р. З повагою і віршем іду до Вас, Пане Вікторе. Добра бажаю!
Меланхолія розлилась у Ваших рядках, Пне Олексію... Знаю, буває, що хочеться увійти в минуле і як колись побути там хочби хвилину. Дійсністю це неможливе, але думками зашитими в пам*ять входимо і стаємо щасливими. Так треба. Зберігаймо якщо можемо хвилини бувшої правди. Хай вона гріє. Дякую за вірш і високо оцінюю. З повагою Василь Шляхтич
Дякую і низенько кланяюся Вам Пане Вікторе за цю пісню. Так треба! Самі собі пишімо майбуття З нашого неба проженьмо чорні хмари Будьмо панами на своїх землях Хай бачить світ що ми не яничари.
То Вам Вікторе несу ці рядки Не зупиняйтесь на пісень дорогах Несіть надію як колись Козаки Й щиру молитву до Єдиного Бога.
Дуже гарно, Пане Вікторе. ЧУДОВО!!! Молоді літа читали Україну на стільки, на скільки любові вписали в наші серця наші батьки або дідусі. Тут треба ЇМ низенько поклонитись. З повагою Василь Шляхтич