Не люблю критикувати я мистецьке слово, Бо й мені в житті тягнули вже не мало жил, Та скажу дивакувато: вірші пречудові, А з сюжетом перегнули, - забагато "бджіл"...
Захопився, повірив в оголений нерв, Зал, театр, декорації, рампа, софіти, Ви - актор, я - глядач і на сцені - шедевр, Що навчить не одного по-справжньому жити... 5.0. від Ніхто
Чому "кохання" середнього роду? Чом "біль" - чоловічий, "насолода" - вона? Так вже врівноважила серце природа, І відповідь має вона лиш одна... Дякую за черговий поетичний злет, який покликав і мене підлетіти. 5.0. від Ніхто.