"Час не прийде, бо він пішов…" - це про того, хто безвільно чекав манни, для якого час дійсно вже пішов за період чекання... "Допоки час... ще не пішов…" - це двояке значення, яке я практично завжди закладаю для читача... Адже хтось прочитає для себе - допоки час... А хтось сприйме, - поки саме твій час не пішов... Я щиро вдячний за Вашу увагу і коментарі, хто знає, може цей вірш незабаром і зміниться, але поки моє мислення і сприйняття реальності підказує доцільність таких сплетінь... А по-іншому - не буде розміру, такту і рими...
Клас, неперевершені емоції нахлинули, навіть не буду чіплятись до форми, бо цей вірш надто щирий, щоб його правити. Дякую за відчуття, мрію і я зі своїм синочком так поговорити про щастя...
Спокуса віршем - в кожного своя, Нестерпно хочеться писати, Але не гірше співу солов'я Ти також можеш колисати... Додати такту, наголос в душі, Поллються рими, ніжні і незримі, І радо зранку чутимеш вірші, Мелодії, як трелі солов'їні...
Дякую за увагу, слушним було зауваження за банденеон, не додивився і уже змінив... А Чіпанго у творах зустрів у значенні таємничого острову, який знаходиться на межі неба і землі, тому й використав у вірші, тим більше, що підібралась рима. Натхнення і Вам...
ой, Романе, у щастя може бути насправді такий мінус, що люди не виживають... Все залежить від взаємної щирості і реальності того, що відчуває один (одна) і того, як сприймає це інша (інший)... усі трагедії, у своїй більшості, - бо люди, будучи буденними і ницими, не спроможні вчасно оцінити високих почуттів і прагнень...
Дякую за увагу до мого скромного творіння. Пнетеся губами - у значенні підставляєте вуста до поцілунків з ворогами. Ви ж знаєте, що у віршах є допустимим змінювати наголошеність. Щодо кальки - згода, інколи емоції заважають... Ще рах вдячний. Натхнення і Вам.