Саме так, Василю, я писав про ті відчуття, які мені описують військові… дуже перейнявся і не міг не написати про це, щоб було і іншим над чим подумати… дякую за коментар…
Дякую Вам... приємно... коли в серці живе любов, воно по-іншому не пише... і так хочеться, щоб це тривало вічність... щоб не чекати наступної вічності...
Дякую за коментар, звичайно, не без цього, але вода камінь точить, і, скажу відверто, приємно, коли через кілька років, на кільканадцяту спробу у правосудді іде хоч невеличкий прорив, я розумію, що все до цього робив правильно...
Дякую за підтримку, а мені до вподоби куйовдити на мантії шерсть... з адвокатами, звичайно, приємніше просто каву пити... але попри всі недоліки нашої правоохоронної системи, люблю свою професію і смакую справедливі рішення... хоча дійсно, від душі щедрими, зазвичай, бувають саме відстояні потерпілі...
Цілком з Вами згідний. Попри те, що я працюю у цій системі вже 25 рік, не розчаровуюсь у справедливості і лупаю сю скалу... Зла багато, але добро при впертості нерозчарованих - врівноважує...