Ми розмовляли, як кохались, І не хотілось відпускати, ЗлилИсь в єдине, не сахались, Мов упивалися мускатом… Ловив Твої вуста вустами, А Ти з усмішкою – навпроти, Відверто сяяла, мостами До серця слала ніжний дотик… Переплелись слова з думками, Невинні паузи мовчання, На відчуття, немов роками, Чекали ми на це вінчання… Літала пристрасть у повітрі, Троянди пахли аромати, Оголена душа на вістрі, Не може душу не проймати… Нічого нас не турбувало, Згубились в часі, не здригались, Нам нас було нестримно мало, Ми точно, мила, не кохались?... Гублю в емоціях реальність, Шалені в тілі колорити, Бо почуття - не тривіальність, Я хочу все це повторити…
дякую за коментар, але любов ніколи не заважала перемагати...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
