Дивлюсь невпинно у глибини ночі І погляду не можу відвести, Бо бачу там твої чарівні очі, Що здатні в темені вести… А вітер віє свіжістю троянди, Якій ти ніжність щойно віддала, За нею я пройшов би пішки Анди, Аби торкнутися тепла… У тишині, до місячного плеса Твоя усмішка манить на політ, Ти вцілила у серце Ахіллеса, Перевернувши цілий світ… І серед хмар зоря замерехтіла, Від нереально трепетних уяв, Немов душа вернулася до тіла І саме ту я обійняв… У закутках галактики мостами Засяяли омріяні вогні, До попелу жаданими вустами І розчинилися в мені…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
