SITE LOGO
Пт, 04.07.2025, 04:51
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Nemo]

Найдено комментариев: 1371
Показано комментариев: 1351-1371
Страницы: « 1 2 ... 44 45 46

avatar
21 Nemo • 22:11, 11.06.2009 [Лінк на твір]
Я не поет, я просто римопліт,
Я заплітаю слово в людські душі,
Із кожним днем жорстокішає світ,
Й я відчуваю, що писати мушу.
Хай прагматизм обплутує серця,
А плоть купається в потребах і спокусах,
Та вірші роблять з неука митця
Й дарують кожному в усьому свою музу.
Мої думки ще рватимуть не раз,
Не два втиратиму я піт кривавий з лоба,
І, як завжди, усіх розсудить час,
Й, можливо, я писатиму до гроба...
Іще раз дякую, Octava, за коментарі і за побажання. Попутного вітру і Вам.
avatar
20 Nemo • 22:06, 11.06.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Архипе, за розуміння. Саме така ідея цього вірша. Ніколи не ганяв за грішми. Це просто марно. Тим більше, коли у душі - вірші...
avatar
19 Nemo • 22:03, 11.06.2009 [Лінк на твір]
Що Вам відомо про мою оцінку?
"Lesyanka" - гордо, і "Ніхто" - не менш,
Питання в суті, а не у відмінках,
В яких Ви вірші мої ганите, авжеж.
Ви другий раз говорите про вади,
Про власну невдоволеність ім'ям,
Якого Вам не було дано влади
Присвоювать, його я вибрав сам.
Адже й для Вас я є ніхто, - не більше,
Ви, як і я, - віршовий пілігрим,
Мою самооцінку, прошу, лиште,
І дайте насолоду Ваших рим.
avatar
18 Nemo • 01:04, 02.06.2009 [Лінк на твір]
"Дощить", неначе падає свинець,
Душа від слів ховається в задвірки,
І крок за кроком - загадковіший кінець,
А, в решті-решт, - вірш на тверду "п'ятірку".
То ж тримай "5" і від "Ніхто".
confu9
avatar
17 Nemo • 01:31, 28.05.2009 [Лінк на твір]
Відкрий мене,
Відчуй мій пульс,
Забудь сумне,
Хай я не Стус,
Та я, мов струм:
Візьми контакт,
Ввімкни в свій ум,
І ти в антракт підеш від дум,
Ти станеш мною,
Я – листком,
...Із болем чи любов’ю,
Близьким тобі містком
У віршів паранойю,
Де мить – життя,
Де ти – "Три крапки",
Кохання – це "Історія буття",
А зло – паперів папка.
Надіюсь, ти знайдеш
Все те, що тут шукаєш,
Бо вірш не має меж,
Це віртуальна крапля раю.
avatar
16 Nemo • 00:59, 27.05.2009 [Лінк на твір]
Чому мовчати, ти мене питаєш?
Я відповім, - бо в тиші - боротьба,
Не крик, не біль, а вічну тишу Раю
Завжди найбільше ненавиділа юрба.
Адже у тиші чути стукіт серця,
Хай плаче, хай воно горить,
І вихід з безнадійності знайдеться,
Лиш помовчи єдину мить...
Так, твоє серденько леліє,
Живе у мрійних барвах снів
Та сльози марно ллєш під вії,
Бо й це життя, лишень без слів...
Не знаю, чому написав ці рядки у якості коментарю, але приймай... Ти, як завжди, на висоті. Захоплююсь і хочу ще. 5.0 від Ніхто
avatar
15 Nemo • 00:30, 27.05.2009 [Лінк на твір]
Смачний хліб із часничком,
А натерти б його здьором...
А от сальце з молочком
Може дати шлунку дьору...
Octava, як завжди, на висоті. Хороша і легка дитяча казка. 5.0 від Ніхто
avatar
14 Nemo • 23:23, 26.05.2009 [Лінк на твір]
"Сварюся" - швидше певна алегорія, а не суть, просто ще за своє коротке життя на сайті не помічав іншого автора, до якого б з такою приязню ставились інші і хто б встигав відповідати на кожен коментар.
avatar
13 Nemo • 00:41, 25.05.2009 [Лінк на твір]
Катруся - часом сварюся,
Катруся - чудові вірші,
Щойно пізнав і сміюся,
Бо в мить полюбив від душі.
confu9 5.0. від Ніхто
avatar
12 Nemo • 00:24, 25.05.2009 [Лінк на твір]
Шляхтич щоби
Не зупинявся,
Вірш на пробу
Дать не цурався!
5.0 від Ніхто
avatar
11 Nemo • 00:18, 25.05.2009 [Лінк на твір]
Так хочеться Тобі чимось допомогти... Якіссь занадто сумні Твої вірші на такий юний вік. З ідеями Твоїх віршів усе гаразд. Однак, щось, все-таки, не те із римою. Можливо, я й помиляюсь, але з-за різнобою закінчень вірш стає дещо важким для сприймання пересічного читача і сприйняти його таким може лише той, хто у цю ж мить переживає ті ж почуття. Нових злетів - від Ніхто - 3.0
avatar
10 Nemo • 00:10, 25.05.2009 [Лінк на твір]
Мені дещо незрозумілою видається сама ідея вірша. Наївність? Чи загадковість? Адже перші три стовпчики ніби говорять про наївність, а в кінці акцент зненацька переходить на інше, принаймні у рядках:
Здається знаєш добре, як себе
Але й себе не завжди, часто
Пізнати до кінця везе.
І розглядаєш ти її оманно

Тож знай, чарівний друже,
Що дівчина, загадка по житті
Не стався ти ось так байдуже
До того що у неї на душі…
До того ж, щось негразд з римою. Бажаю автору нових прекрасних звершень. oops і 3.0. від Ніхто

avatar
9 Nemo • 00:01, 25.05.2009 [Лінк на твір]
Залишилось перо знов узяти,
Запрягти римування у плуг,
Упіймати натхнень із десяток,
І докласти приємних потуг,
Бо не може поет не писати,
Не писати, вважаю Вам - гріх,
"Залишилося" море азарту,
Нових звершень й віршованих втіх...
Маленький експромт з оцінкою 5.0. від Ніхто.
avatar
8 Nemo • 23:35, 24.05.2009 [Лінк на твір]
Прекрасна рима і сюжет - у трьох стовпцях,
Плекане почуття і миле залицяння,
Та далі текст родив сумбур в думках,
Син звідкіля? Пішов... Яке ж вертання?
Можливо, я чогось не дочитав,
Чи не під настрій я на вірш натрапив,
Та платонічний дух, неначебто, літав
І враз у плоті його автор втратив.

sory Вірш сподобався та щось в ньому не так... Ніхто
avatar
7 Nemo • 02:01, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Цей вірш написаний якраз з метою захисту власного світу. Його рядки я згадую найчастіше. Майже щодня. І він, на превеликий жаль, стає аксіомою мого щоденного оточення. Я через нього все сказав і ще ніхто не зміг заперечити його ідеї. А кольорів достатньо навіть від того, що Ви його сприйняли і відчули необхідність змін. А, відтак, мій віршований задум досягнув мети.
Дякую усім за коментарі. Ніхто.
avatar
6 Nemo • 01:47, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Шановний Шляхтичу, я щиро вболіваю з Вами, просто хворію буваючи за кордоном, коли спостерігаю, як цураються назватись українцями. В самій же Україні немов вироджується нація... Адже немає єдності, немає співчуття до брата. Розум настільки заполонили гроші, аж часом видається, що якби не було "гривні", - українців між собою нічого б не об'єднувало... respect від Ніхто.
avatar
5 Nemo • 01:07, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Дуже сильно, попри певний фаталізм, -
Відображення реальності сумної,
Та буденності віршований реліз
Викликав в мені лиш спрагу бою.
respect від Ніхто, Nemo, Nichto
avatar
4 Nemo • 23:31, 19.05.2009 [Лінк на твір]
Як на мене, то цей вірш, я прочитав, немов зробив глибокий вдих і надовго затримав дихання, не видихаючи повітря. Хочеться продовження від автора, бо фразою "Як другу вже не буду…" ніби висловлюється жаль, який неодмінно слід спростувати, тим більше, що автор веде мову про "людину, котра вже довгий час поруч із ним". В цілому ж моя оцінка - 4.0. - Ніхто vsego
avatar
3 Nemo • 23:21, 19.05.2009 [Лінк на твір]
Дійсно: чітко, переконливо і лунко. Ніхто respect
avatar
2 Nemo • 23:18, 19.05.2009 [Лінк на твір]
Ідея, як на мене, - люкс, щось негаразд трішки із римою, і забагато "там", "там", "там". Тому моя оцінка Вам - 3.0 sory
avatar
1 Nemo • 23:11, 19.05.2009 [Лінк на твір]
Смачнюща кава захопила розум,
Думки втекли в розлиту темну ніч,
Я пережив гірку життєву прозу,
Смакуючи віршем цим віч-на-віч.
Без перебільшень, - удалася кава,
Читаю вірш, - в душі приємний щем,
Октаві, безперечно, - "браво!"
І хочеться, іще, іще, іще...

Оцінка за вірш - 5.0. - Ніхто- up

Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz