Не в кожнім кавалері - сер, І принц не часто на копитах, В коханні більш боєць і фантазер Простий простак в чоботях литих. Він вічний раб жіночих чар, З постійною жагою звершень, То ж не шукайте, любі, яничар, Шукайте щастя в почуттях, найперше. Катерино, Ви мене вражаєте з кожним віршем своєю майстерністю. Однак, чому стільки суму при згадці чоловіків? За вірш 5.0., не сумуйте більш, будь ласка...
Я з Вами в цім вірші погоджусь в одному, Бо так не вдається писати будь-кому: Мужчина - творець, а початок, відомо, У жінці... Тому я поставлю не крапку, а кому І далі зазначу, що вірш пречудовий, Однак, я прошу Вас помилувать словом, Бо надто постали в Вас гірко мужчини, Бажайте..., можливо, у цьому причини?...
А як це, просто написати? - Душа римує музи спів. "Простіше", мабуть, не писати, "Простіше" - це Ніхто - напів. Едіт Піаф, хто знає, - зрозуміє, - Життєвий геній і митар, Я вдячний Вам, та все це пір'я, - * * Дивись наступний коментар...
Від безсоння опівночі я зайшов на сайта, Та й зачав вірші пророчі тут переглядати. Враз побачив на екрані вірш про дівку й гумку, І завис у запитанні вищого гатунку: Чом же ти мовчав зрадливо нам про ту царівну? Сто гектар - оце так сила..., й діафрагма дивна... Я за тиждень, не для преси, в Крим по справах їду, Напиши її адресу, - я, таки, заїду... ______________________________________________ Яскраво, з гумором і головне, що від душі ... Мені вірш сподобався. 5.0. від Ніхто
Не хочу довго, коментаторе, писати, Але "недоліки" - не в "кодексах" моїх, Верховна Рада, й це потрібно знати, В законі кожному лишає гріх. І показник потрібності закону, Коли гріхи знаходять тлумачі, Ви зацікавились? Я дуже радий тому, Бо, значить, будуть у інші читачі... Дякую за коментар. Дійсно, написання у формі "кодексів" є досить важким, оскільки зберегти розмір, ритм, зважаючи на об'єм, для мене, поки що, складно. Тому я й для переходів я зазначаю "стаття ...". А недоліки й суперечності є... Та з ними, як на мене, навіть цікавіше, адже вони зимусили Вас їх знайти і відчути... Ваш Ніхто.
Згоден: відчую - врахую, Зможу - зміню перепліт, Знав я, що ритм забракують, Сумнів покращує світ... Щиро вдячний усім за коментарі. Інколи диханням та паузами вдається витягувати ритм, хоча й відчуваєш, що щось не те. Та головне ж ... процес.
Віру, любов і надію Беру з молитов, наче крам, Вийшовши з церкви, я мрію, Завтра вернутись у храм. Сповідь міняю на прощу, Мир роздаю досхочу, Сили дають мені мощі, Я за них ставлю свічу. Так мене навчено вірить, Правильно це, а чи ні, Бог лиш один перевірить, Він - головне - у мені... За вірш, шановний мудрий Did, - 5.0 з +
Це теж мій улюблений вірш. Як на мене, то і в рядках Симоненка "людина" звучить як певний заклик до дій, адже ти залишишля просто людиною - ніким, якщо нічого за життя не встигнеш, не залишиш свого іменного сліду, і лише заявивши про себе людина-ніхто перетвориться в людину з ім'ям...
Я не поет, я просто римопліт, Я заплітаю слово в людські душі, Із кожним днем жорстокішає світ, Й я відчуваю, що писати мушу. Хай прагматизм обплутує серця, А плоть купається в потребах і спокусах, Та вірші роблять з неука митця Й дарують кожному в усьому свою музу. Мої думки ще рватимуть не раз, Не два втиратиму я піт кривавий з лоба, І, як завжди, усіх розсудить час, Й, можливо, я писатиму до гроба... Іще раз дякую, Octava, за коментарі і за побажання. Попутного вітру і Вам.
Що Вам відомо про мою оцінку? "Lesyanka" - гордо, і "Ніхто" - не менш, Питання в суті, а не у відмінках, В яких Ви вірші мої ганите, авжеж. Ви другий раз говорите про вади, Про власну невдоволеність ім'ям, Якого Вам не було дано влади Присвоювать, його я вибрав сам. Адже й для Вас я є ніхто, - не більше, Ви, як і я, - віршовий пілігрим, Мою самооцінку, прошу, лиште, І дайте насолоду Ваших рим.
"Дощить", неначе падає свинець, Душа від слів ховається в задвірки, І крок за кроком - загадковіший кінець, А, в решті-решт, - вірш на тверду "п'ятірку". То ж тримай "5" і від "Ніхто".
Відкрий мене, Відчуй мій пульс, Забудь сумне, Хай я не Стус, Та я, мов струм: Візьми контакт, Ввімкни в свій ум, І ти в антракт підеш від дум, Ти станеш мною, Я – листком, ...Із болем чи любов’ю, Близьким тобі містком У віршів паранойю, Де мить – життя, Де ти – "Три крапки", Кохання – це "Історія буття", А зло – паперів папка. Надіюсь, ти знайдеш Все те, що тут шукаєш, Бо вірш не має меж, Це віртуальна крапля раю.
Чому мовчати, ти мене питаєш? Я відповім, - бо в тиші - боротьба, Не крик, не біль, а вічну тишу Раю Завжди найбільше ненавиділа юрба. Адже у тиші чути стукіт серця, Хай плаче, хай воно горить, І вихід з безнадійності знайдеться, Лиш помовчи єдину мить... Так, твоє серденько леліє, Живе у мрійних барвах снів Та сльози марно ллєш під вії, Бо й це життя, лишень без слів... Не знаю, чому написав ці рядки у якості коментарю, але приймай... Ти, як завжди, на висоті. Захоплююсь і хочу ще. 5.0 від Ніхто
Смачний хліб із часничком, А натерти б його здьором... А от сальце з молочком Може дати шлунку дьору... Octava, як завжди, на висоті. Хороша і легка дитяча казка. 5.0 від Ніхто
"Сварюся" - швидше певна алегорія, а не суть, просто ще за своє коротке життя на сайті не помічав іншого автора, до якого б з такою приязню ставились інші і хто б встигав відповідати на кожен коментар.
Так хочеться Тобі чимось допомогти... Якіссь занадто сумні Твої вірші на такий юний вік. З ідеями Твоїх віршів усе гаразд. Однак, щось, все-таки, не те із римою. Можливо, я й помиляюсь, але з-за різнобою закінчень вірш стає дещо важким для сприймання пересічного читача і сприйняти його таким може лише той, хто у цю ж мить переживає ті ж почуття. Нових злетів - від Ніхто - 3.0
Мені дещо незрозумілою видається сама ідея вірша. Наївність? Чи загадковість? Адже перші три стовпчики ніби говорять про наївність, а в кінці акцент зненацька переходить на інше, принаймні у рядках: Здається знаєш добре, як себе Але й себе не завжди, часто Пізнати до кінця везе. І розглядаєш ти її оманно
Тож знай, чарівний друже, Що дівчина, загадка по житті Не стався ти ось так байдуже До того що у неї на душі… До того ж, щось негразд з римою. Бажаю автору нових прекрасних звершень. і 3.0. від Ніхто
Залишилось перо знов узяти, Запрягти римування у плуг, Упіймати натхнень із десяток, І докласти приємних потуг, Бо не може поет не писати, Не писати, вважаю Вам - гріх, "Залишилося" море азарту, Нових звершень й віршованих втіх... Маленький експромт з оцінкою 5.0. від Ніхто.
Прекрасна рима і сюжет - у трьох стовпцях, Плекане почуття і миле залицяння, Та далі текст родив сумбур в думках, Син звідкіля? Пішов... Яке ж вертання? Можливо, я чогось не дочитав, Чи не під настрій я на вірш натрапив, Та платонічний дух, неначебто, літав І враз у плоті його автор втратив.
Вірш сподобався та щось в ньому не так... Ніхто
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('