Згоден: відчую - врахую, Зможу - зміню перепліт, Знав я, що ритм забракують, Сумнів покращує світ... Щиро вдячний усім за коментарі. Інколи диханням та паузами вдається витягувати ритм, хоча й відчуваєш, що щось не те. Та головне ж ... процес.
Віру, любов і надію Беру з молитов, наче крам, Вийшовши з церкви, я мрію, Завтра вернутись у храм. Сповідь міняю на прощу, Мир роздаю досхочу, Сили дають мені мощі, Я за них ставлю свічу. Так мене навчено вірить, Правильно це, а чи ні, Бог лиш один перевірить, Він - головне - у мені... За вірш, шановний мудрий Did, - 5.0 з +
Це теж мій улюблений вірш. Як на мене, то і в рядках Симоненка "людина" звучить як певний заклик до дій, адже ти залишишля просто людиною - ніким, якщо нічого за життя не встигнеш, не залишиш свого іменного сліду, і лише заявивши про себе людина-ніхто перетвориться в людину з ім'ям...
Я не поет, я просто римопліт, Я заплітаю слово в людські душі, Із кожним днем жорстокішає світ, Й я відчуваю, що писати мушу. Хай прагматизм обплутує серця, А плоть купається в потребах і спокусах, Та вірші роблять з неука митця Й дарують кожному в усьому свою музу. Мої думки ще рватимуть не раз, Не два втиратиму я піт кривавий з лоба, І, як завжди, усіх розсудить час, Й, можливо, я писатиму до гроба... Іще раз дякую, Octava, за коментарі і за побажання. Попутного вітру і Вам.
Що Вам відомо про мою оцінку? "Lesyanka" - гордо, і "Ніхто" - не менш, Питання в суті, а не у відмінках, В яких Ви вірші мої ганите, авжеж. Ви другий раз говорите про вади, Про власну невдоволеність ім'ям, Якого Вам не було дано влади Присвоювать, його я вибрав сам. Адже й для Вас я є ніхто, - не більше, Ви, як і я, - віршовий пілігрим, Мою самооцінку, прошу, лиште, І дайте насолоду Ваших рим.
"Дощить", неначе падає свинець, Душа від слів ховається в задвірки, І крок за кроком - загадковіший кінець, А, в решті-решт, - вірш на тверду "п'ятірку". То ж тримай "5" і від "Ніхто".
Відкрий мене, Відчуй мій пульс, Забудь сумне, Хай я не Стус, Та я, мов струм: Візьми контакт, Ввімкни в свій ум, І ти в антракт підеш від дум, Ти станеш мною, Я – листком, ...Із болем чи любов’ю, Близьким тобі містком У віршів паранойю, Де мить – життя, Де ти – "Три крапки", Кохання – це "Історія буття", А зло – паперів папка. Надіюсь, ти знайдеш Все те, що тут шукаєш, Бо вірш не має меж, Це віртуальна крапля раю.
Чому мовчати, ти мене питаєш? Я відповім, - бо в тиші - боротьба, Не крик, не біль, а вічну тишу Раю Завжди найбільше ненавиділа юрба. Адже у тиші чути стукіт серця, Хай плаче, хай воно горить, І вихід з безнадійності знайдеться, Лиш помовчи єдину мить... Так, твоє серденько леліє, Живе у мрійних барвах снів Та сльози марно ллєш під вії, Бо й це життя, лишень без слів... Не знаю, чому написав ці рядки у якості коментарю, але приймай... Ти, як завжди, на висоті. Захоплююсь і хочу ще. 5.0 від Ніхто
Смачний хліб із часничком, А натерти б його здьором... А от сальце з молочком Може дати шлунку дьору... Octava, як завжди, на висоті. Хороша і легка дитяча казка. 5.0 від Ніхто
"Сварюся" - швидше певна алегорія, а не суть, просто ще за своє коротке життя на сайті не помічав іншого автора, до якого б з такою приязню ставились інші і хто б встигав відповідати на кожен коментар.
Так хочеться Тобі чимось допомогти... Якіссь занадто сумні Твої вірші на такий юний вік. З ідеями Твоїх віршів усе гаразд. Однак, щось, все-таки, не те із римою. Можливо, я й помиляюсь, але з-за різнобою закінчень вірш стає дещо важким для сприймання пересічного читача і сприйняти його таким може лише той, хто у цю ж мить переживає ті ж почуття. Нових злетів - від Ніхто - 3.0
Мені дещо незрозумілою видається сама ідея вірша. Наївність? Чи загадковість? Адже перші три стовпчики ніби говорять про наївність, а в кінці акцент зненацька переходить на інше, принаймні у рядках: Здається знаєш добре, як себе Але й себе не завжди, часто Пізнати до кінця везе. І розглядаєш ти її оманно
Тож знай, чарівний друже, Що дівчина, загадка по житті Не стався ти ось так байдуже До того що у неї на душі… До того ж, щось негразд з римою. Бажаю автору нових прекрасних звершень. і 3.0. від Ніхто
Залишилось перо знов узяти, Запрягти римування у плуг, Упіймати натхнень із десяток, І докласти приємних потуг, Бо не може поет не писати, Не писати, вважаю Вам - гріх, "Залишилося" море азарту, Нових звершень й віршованих втіх... Маленький експромт з оцінкою 5.0. від Ніхто.
Прекрасна рима і сюжет - у трьох стовпцях, Плекане почуття і миле залицяння, Та далі текст родив сумбур в думках, Син звідкіля? Пішов... Яке ж вертання? Можливо, я чогось не дочитав, Чи не під настрій я на вірш натрапив, Та платонічний дух, неначебто, літав І враз у плоті його автор втратив.
Цей вірш написаний якраз з метою захисту власного світу. Його рядки я згадую найчастіше. Майже щодня. І він, на превеликий жаль, стає аксіомою мого щоденного оточення. Я через нього все сказав і ще ніхто не зміг заперечити його ідеї. А кольорів достатньо навіть від того, що Ви його сприйняли і відчули необхідність змін. А, відтак, мій віршований задум досягнув мети. Дякую усім за коментарі. Ніхто.
Шановний Шляхтичу, я щиро вболіваю з Вами, просто хворію буваючи за кордоном, коли спостерігаю, як цураються назватись українцями. В самій же Україні немов вироджується нація... Адже немає єдності, немає співчуття до брата. Розум настільки заполонили гроші, аж часом видається, що якби не було "гривні", - українців між собою нічого б не об'єднувало... від Ніхто.
Дуже сильно, попри певний фаталізм, - Відображення реальності сумної, Та буденності віршований реліз Викликав в мені лиш спрагу бою. від Ніхто, Nemo, Nichto
Як на мене, то цей вірш, я прочитав, немов зробив глибокий вдих і надовго затримав дихання, не видихаючи повітря. Хочеться продовження від автора, бо фразою "Як другу вже не буду…" ніби висловлюється жаль, який неодмінно слід спростувати, тим більше, що автор веде мову про "людину, котра вже довгий час поруч із ним". В цілому ж моя оцінка - 4.0. - Ніхто
Смачнюща кава захопила розум, Думки втекли в розлиту темну ніч, Я пережив гірку життєву прозу, Смакуючи віршем цим віч-на-віч. Без перебільшень, - удалася кава, Читаю вірш, - в душі приємний щем, Октаві, безперечно, - "браво!" І хочеться, іще, іще, іще...
Оцінка за вірш - 5.0. - Ніхто-
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
від Ніхто
Ніхто
і 3.0. від Ніхто
Вірш сподобався та щось в ньому не так... Ніхто
від Ніхто.
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('