Кодекс Совісті

Ніхто не взнає, не відчує,
А ти не вчиниш гріх натомість,
Бо все життя постійно чуєш,
Як у тобі говорить СОВІСТЬ.

РОЗДІЛ 1.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ

Стаття 1. Підвести межу при свічі,
Собі посповідатися, не Богу,
Не кожен здатен і учить,
Не маю наміру нікого.
Стаття 2. Без відчуттів, та з почуттям
Своєї власної провини,
Я бо так рідко зустрічав,
Хто б вартував ім’я “Людина”.
Стаття 3. Немає “Єв”, нема “Адамів”,
Але найгіршим є не те,
Ніхто не прагне ідеалів
І пустка внутрішня росте.
Стаття 4. Настільки впевнилися люди,
Що важить тільки результат,
Що аж у спільності марудить
І, хоч не хоч, здаєшся, мат.
Стаття 5. Тебе сприймають лицеміром,
Нікчемним марнословом навіть ті,
Кому довірився без міри,
Хто битиметься завтра в каятті.
Стаття 6. А ти не візьмеш не своє,
Не викличеш в душі обурень,
Залишишся таким, як є,
Навколо чуючи: “Ну й дурень”...
Стаття 7. Ітимеш вулицею завжди,
Перебираючи думки,
І не питатимеш в нужденних правди,
Даючи вільні п’ятаки.
Стаття 8. Химерний образ доброчинства
Я не малюю, я кричу,
Бо я не бачу більше істин
Навіть в убраних у парчу.
Голосно кидаючи гасла,
Набравшись з Біблії цитат,
“Віддай останнє і воздасться” –
Звучить уже, немов обряд.
Стаття 9. А совість прагне власне жертви,
Люцифер хай собі снує,
Ти не дасиш добру умерти
І збережеш єство своє.
Стаття 10. Безгрішним бути неможливо,
Десь все ж наступиш на граблі,
Не досконала бо людина,
Міняючи духовність на нулі.
Стаття 11. - Ти маєш совість?!!! – Запитають
Не раз, не два, не три в житті,
Ти знаєш відповідь, а інші не пізнають,
Аж поки не торкнеш їх відчуттів.
Стаття 12. Одні засудять, скажуть “вибрик”,
Інші змовчать, позаздрять – “не вони”,
А треті, часом, хоч повіки
Прихилять вдячно ... до труни.

РОЗДІЛ 2.
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ

Стаття 13. Складне поняття те сумління,
“Про совісті свободу ...” є й Закон,
Але і там виводять ціни
Чеснот душевних із покон.
Стаття 14. Картать, вчинивши, звісно пізно,
Та якщо серденько пече,
В тобі живе та Божа іскра,
Що зветься СОВІСТЮ іще.
Стаття 15. Виводиш власні заповіти
І звідусіль життя береш,
Так, без сумління можна жити,
Та чи без нього ти живеш?
Стаття 16. Існує міль, молюск, тварина,
Яких скеровує інстинкт,
А ти ж, усе таки, людина,
Чи ти ще думати не звик?
Стаття 17. Виходжу з дому і вмираю,
Вражає люд мене щомить:
У Бога милості благають,
А за хвилину ладні вбить...

РОЗДІЛ 3.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ

Стаття 18. Ось так і вилились думки
У часто драматичну повість,
З-під невідомої руки
Про призабуту людську СОВІСТЬ.