ПРЕАМБУЛА Ніхто не взнає, не відчує, А ти не вчиниш гріх натомість, Бо все життя постійно чуєш, Як у тобі говорить СОВІСТЬ. РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ Стаття 1. Підвести межу при свічі, Собі посповідатися, не Богу, Не кожен здатен і учить, Не маю наміру нікого. Стаття 2. Без відчуттів, та з почуттям Своєї власної провини, Я бо так рідко зустрічав, Хто б вартував ім’я “Людина”. Стаття 3. Немає “Єв”, нема “Адамів”, Але найгіршим є не те, Ніхто не прагне ідеалів І пустка внутрішня росте. Стаття 4. Настільки впевнилися люди, Що важить тільки результат, Що аж у спільності марудить І, хоч не хоч, здаєшся, мат. Стаття 5. Тебе сприймають лицеміром, Нікчемним марнословом навіть ті, Кому довірився без міри, Хто битиметься завтра в каятті. Стаття 6. А ти не візьмеш не своє, Не викличеш в душі обурень, Залишишся таким, як є, Навколо чуючи: “Ну й дурень”... Стаття 7. Ітимеш вулицею завжди, Перебираючи думки, І не питатимеш в нужденних правди, Даючи вільні п’ятаки. Стаття 8. Химерний образ доброчинства Я не малюю, я кричу, Бо я не бачу більше істин Навіть в убраних у парчу. Голосно кидаючи гасла, Набравшись з Біблії цитат, “Віддай останнє і воздасться” – Звучить уже, немов обряд. Стаття 9. А совість прагне власне жертви, Люцифер хай собі снує, Ти не дасиш добру умерти І збережеш єство своє. Стаття 10. Безгрішним бути неможливо, Десь все ж наступиш на граблі, Не досконала бо людина, Міняючи духовність на нулі. Стаття 11. - Ти маєш совість?!!! – Запитають Не раз, не два, не три в житті, Ти знаєш відповідь, а інші не пізнають, Аж поки не торкнеш їх відчуттів. Стаття 12. Одні засудять, скажуть “вибрик”, Інші змовчать, позаздрять – “не вони”, А треті, часом, хоч повіки Прихилять вдячно ... до труни. РОЗДІЛ 2. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ Стаття 13. Складне поняття те сумління, “Про совісті свободу ...” є й Закон, Але і там виводять ціни Чеснот душевних із покон. Стаття 14. Картать, вчинивши, звісно пізно, Та якщо серденько пече, В тобі живе та Божа іскра, Що зветься СОВІСТЮ іще. Стаття 15. Виводиш власні заповіти І звідусіль життя береш, Так, без сумління можна жити, Та чи без нього ти живеш? Стаття 16. Існує міль, молюск, тварина, Яких скеровує інстинкт, А ти ж, усе таки, людина, Чи ти ще думати не звик? Стаття 17. Виходжу з дому і вмираю, Вражає люд мене щомить: У Бога милості благають, А за хвилину ладні вбить... РОЗДІЛ 3. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ СОВІСТІ Стаття 18. Ось так і вилились думки У часто драматичну повість, З-під невідомої руки Про призабуту людську СОВІСТЬ.
|