Протер на лавочці штани... Це ж скільки треба було терти? Оце гульнув він вчора, братани, От звідки й спека зрання в жертви... Вибачте за хороший настрій. 5.0. від Ніхто
Будем дихати, octava, Відчувати ритм пера, Менше треба їсти сала, Геть, мабуть, вже запливла... Що ж складного у тих фразах? "За обрієм тихо..." - без пауз і ком, Мене вірш Катрусі довів до екстазу, А ти тут серпом... і своїм молотком... Звісно, жартую. Люблю вірші Катрусі і правда є у зауваженнях вельмишановної Октави. Але за вірш, таки, 5.0. від Ніхто
Візьми каміння й розчахни водою, Зумій у тріщинах зростить нове зело, Ти брала щастя, марячи любов'ю, А, може, в камені тім щастя і було? Мить забуття і мить розчарування, Так швидко чомсь серденько полонить, Та вічність - не байдужість, а - кохання, То ж спробуй вічне не звести на мить. 5.0. від Ніхто
Уточніть, будь ласка, пане, Що Ви мали на увазі? Мій світогляд - не в стакані, То ж обдумайте Ви фразу. Пишете про сон і пиво, Згадуєте дощ і ель, Потрудіться ж над мотивом, - В іншім випадку - дуель!
Що за сумнів про взаємність? Половинка - це ж навік... Люкс - віршована писемність, І надійний чоловік, Але я, таки, спитаю, (Досвід шлюбний дещо менш), Сумніватись скільки маю, Адже теж люблю без меж?... Вірш сподобався, але, як на мене, - ідеалізуючого шлюб, якась по-дивному сумнівна з боку автора кінцівка... 4.9. від Ніхто
Багато пива не буває? Ще вип'ю кухоль - відповідь в мені, Якщо сьогодні не до Раю, То завтра - істина в вині... Сни в кожного по-різному тривають, Хтось спить вночі, а хтось, живучи, спить, Суть цього вірша до кінця не знаю: Чи то - не спати, чи то менше пить... Вірш сподобався, хоча трохи важка рима... 4.9. від Ніхто
Проси чи не проси, - Неспокій - це життя, З-під вій не раз роси Попросить майбуття. Тому візьми до рук Свій пензлик з кришталю, І впевнено, без мук: Впиши, що "Я люблю!!!" 5.0. від Ніхто
Слово вбиває І слово відроджує, Перевертає І, часом, народжує, Вірша слова В мені родять емоції, Я, як сова, Хочу нової порції. Не зупинись Музу втримай величністю, Лиш посміхнись, - Ти вже часточка вічності... Слову убивчому Ти забий "рибу", Хочу в обличчі Побачити либу... Почав з ліричності, закінчив як завжди... 5.0. від Ніхто
Я кожень день вдягаю іншу маску, Проводжу час у пошуках добра, Для когось - воля, а для когось - праска, Добро своє у кожного сябра... І біль зривається віршованим абстрактом З конфіденційністю, - (у суї - адвокат), Бо кожен раз борюсь із неспростовним фактом, Адже комусь я - захист, а комусь і кат... Світ не без добрих, - я віршами ствердив, Але мій біль - не голосний престиж, Я просто знаю: люди, навіть мертвим, Частенько люблять застромити ніж...
Нікуди я, насправді, не зникав Й самооцінку не губив я, І сотню видів перепив я кав, А долі, часом, ноги б перебив я... Її, звичайно, не обрать, Бо зебра, й в Африці, є зебра, Я звик в житті хотіти й брать, Та часто попадають рідні ребра...
Я оптиміст, якого Світ не бачив, Вірші ж - це відображення людей, Які сміються чи навколо плачуть, І я фіксію Їх ріку ідей. Ніколи не впізнаєш мене в вІршах, Бо я ніхто, щоб про себЕ складать, Хороше - в всьому, а у злі - найбільше, Бо ми не знали б Божу благодать...
Тут вже треба уточнити, У Дрозда професій коло, Бо таке "під хвіст" чинити, Міг лиш їхній гінеколог... А якщо вже гострозуба Залишить Дрозда без чуба, То, усе ж, де той "під хвіст"? Маніяк якийсь той Дрізд...
Стільки слів не викличе байдужість, Емоційність не від розставання... В цій історії обоє надолужать... Це життя і це - якраз ... кохання... Вона каже "досить" із проханням, Шепотить "не хочу", як ще трохи, Мемуари, таки, будуть про кохання, Я за це молю, принаймні, Бога... 5.0. від Ніхто
Забагато мені крові, Якийсь трилер вийшов в Вас: Монстри білі і бордові, А не рожі на показ. Я гублю ідею вірша, Рима - клас, по формі - п'ять, Але щось фонить, щось лишнє, Вибачте, не зміг сприйнять... 4.0. від Ніхто
"Без Тебе" - біс, бравіссімо і браво!!! Заради Вас не раз би я згорів, Бо Ваші вірші - магія заграви, Та я воскреснув би задля коментарів! 5.0. від Ніхто
У жар і холод кидає, - Ще раз, ще чай, ще вірш... Йдем далі? - Сон запитує... Душа кричить: - Облиш... Вдивляюся омріяно В віршовані слова: Аж холодом повіяло, Катрусі ж все нема... 5.0. від Ніхто, та я все спробував би, з Вашого дозволу, написати так: Вам не холодно? Хочете, сонце проситиму, Щоб зігріло тендітним, цілющим теплом, А ще хочете, килим я вистелю квітами, І нам так затишно буде двом.
Мені імпонує цей витвір душі, - Правдива, доступна й "читабельна" мить, Відмінно чеканені змістом вірші, То ж цей коментар теж "любо прийміть": Я вже починаю звикати до певних, властивих лише Вам, наголосів. Однак, як на мене, Ваша милозвучна мова віршів дещо ускладнюється нелітературною вимовою... А, може, й ні... Але за вірш 5.0. - від Ніхто
Шляхтичу, озвучте риму В лункий аудіо-вірш, І ніхто від Сяну і до Криму Вам не мовить слова більш. Тут усі ми пілігріми, Ніби з чимсь, - й водночас - ню, Ви ж, - "Дев'ятий вал" Гольфстріма, Завжди з іскрою вогню... від Ніхто
Останній промінчик приходить не вранці, Звучить камертон, але не вібрував, По формі вірш просить натхнення до танцю, А в змісті щось автор намудрував. 4.0. від Ніхто
Не люблю критикувати я мистецьке слово, Бо й мені в житті тягнули вже не мало жил, Та скажу дивакувато: вірші пречудові, А з сюжетом перегнули, - забагато "бджіл"...
Захопився, повірив в оголений нерв, Зал, театр, декорації, рампа, софіти, Ви - актор, я - глядач і на сцені - шедевр, Що навчить не одного по-справжньому жити... 5.0. від Ніхто
Чому "кохання" середнього роду? Чом "біль" - чоловічий, "насолода" - вона? Так вже врівноважила серце природа, І відповідь має вона лиш одна... Дякую за черговий поетичний злет, який покликав і мене підлетіти. 5.0. від Ніхто.