Все геніальне - просто, чи не так? Мудрість - як палка - на два боки. Без пафосу скажу, що Ви - Простак, Нехай про це скрегочуть всі сороки. За те, що "...ще не написав..." - 5.0. від Ніхто
Місяць обняв моє серце тихенько, Не відпускає, вчепився, мов звір, Шепче затято людські побрехеньки, Ніби на небі нема більше зір. Всі протиріччя загладила темінь, Тьма почуттів і підтекстів розмов, Я підсвідомо вже знаю напевно, Що протиріччя найбільше - любов..
І ніжний пух, і книжний пил - Мій сенс буденного життя. Немає часом в тілі сил, Але без краплі каяття Я знов захоплено зловлю Миттєву музу й, наче міль, Не відчуваючи жалю, Крізь задоволення чи біль На лист паперу пришпилю. І хай метеликом не стане Мій витвір розуму й душі, Ловити "міль" не перестану, Бо є читач й на ці вірші. Я ж не поет, я просто митар, Тому й Ніхто, посеред Вас, Це Ви віршуєте, щоб жити, Живете зупиняючи так час, А я, усе ж, відмовлю світу, Й закривши вуха, крикну: - Пас! І знов ілюзія захопить, Мрійливо в грудях защемить, Натхнення римою окропить, На цілий вірш, на цілу мить. Ну й що, що розмір трохи криво, Хай склад зненацька ріже слух, Для всіх знайомих (що пишу я) - диво, Не вірить часто родич, а чи друг, Та моє щастя - муза незрадлива, І книжний пил, і ніжний пух...
Я позбираю пил з проміння Ваших душ, Ступлю на небосхил, наспівуючи туш, Здіймусь до алтаря, розсіюючи час: Засвітиться зоря - своя - над кожним з нас.
Те, що треба. Останній стовпчик змінив би на: Ну, що ж, нехай, це воля вища, Я не піду проти богів, Совість не зможе гризти вічно, Що я любити не зумів. Воля Ваша. А за вірш - на майбутнє - 5.0.
Смішки-смішками, але я бачу, що у Вас дійсно проблеми зі сприйманням навіть елементарної критики. Я на образи намагався не переходити, однак Ви межу навмисно перейшли... Шкода. На такий випадок у мене є відповідний вірш на Вашому улюбленому "язику": Почему люди тонут? Не всем дано всплывать на водной глади, Не каждому дельфином в жизни плавать суждено, А люди тонут и тонули вопреки досаде, Все потому, что ведь не каждый человек... бревно.
Народ я жодним словом не чіпав. У вірші йде мова про купку влади, яка нав'язує волю цілій нації. А нація мовчить... І ні в чому не винна... Дякую за коментар.
Думаю, і тут, таки, кінець буде за Добром. Адже нечистий говорив про свою спробу, а Бог мовчазно спостерігав із впевненістю, що в опонента нічого не вийде, бо на Землі не всі байдужі до боротьби зі злом. Ви ж не байдужі... Дякую за коментар.
Ніколи, на відміну від drillinger не боявся критики. Вона стимулює до думок. Дякую. Філософія і мета цього вірша якраз і полягають у тому, щоб читач задумався над результатом битви і причинами такого результату. Ви задумались, - я свого досяг. Вдячний за критику і увагу. Чекаю ще.
Той, хто хоча б раз ступав на сцену і перевтілювався у героя, знає, що фальшивити йому не дасть глядач. Той, хто написав хоча б один вірш, знає, що обманути читача - теж практично не можливо. Потворою я назвав себе у житті тому, що у буденності немає тієї чистоти почуттів і відчуттів, які є на сцені і в віршах... Читача ж обманути не можливо...