Sofi, Ви бачите мене наскрізь. Аж обернувся, что не Ви стоїте у мене за спиною... (як завжди жартую). Вірш дійсно хороший, але хто ж простимулює колегу до кращих звершень, як не Ніхто...
Теж сподобалось. Але дещо змінив би: Змогла земля притулком бути І для голоти, й королів, І сміх, і стогін предків чути В скрипінні сивих яворів. чи Змогла земля притулком бути І для голоти, і князів, І сміх, і стогін предків чути В відлунні здригів образів. 5.0.
Ну, як же їх не чіпати? Не чіпати - значить - бути байдужим. А я Катрусю люблю, drillinger (з-за надмірної вразливості) - ні. От і всі відповіді. Проте, я жодного разу не поставив заниженої оцінки. Це не в моїх правилах. До гурту відразу не пішов, бо всі Ви так строчили захоплюючі віршування, що аж закортіло насолодитися до кінця і прочитати, - що далі...
Цікаво, з відки Вам стало достеменно відомо, що саме я поставив "3"? Невже це підтвердило Ваше соціальне опитування? З усією повагою, але Ви себе поводите, як дівчисько... Ще ногою тупніть. Я не претендую на жодні лаври від Вас. Я тут, бо отримую величезне задоволення від спілкування з усіма без виключення, навіть з вельмишановним Вами drillinger. А Ніхто, бо - ніхто. І не треба душити мене глибами, - вони Вам ще стануть у нагоді.
Drillinger, Sofi - табу, Їх вразливість, наче шквал, П'ять даю Вам на юрбу, Вірші - підпис - для похвал. Без образ, але я дивуюсь від агресії на сайті, коли я висловлюю свою власну думку. Надалі пишіть примітку: менше п'яти не ставити... Я ж не стверджую, що мої вірші ідеальні, бо таких в природі нема, як нема ідеального складу чи співзвучності. Припиніть, прошу, Ваші нетворчі нападки. Я нікого не ображав, - справа ж не в кількісній оцінці... Чи, все ж таки у балах?
А я не можу ні хвалити, ні мовчати: Не надихнуло "замовчати", от і все, Люблю вірші Катрусі я читати, Та форма з змістом єдність не несе. Так мало критики у витворах бувало, Що хочеться вчепитися до слів, Мені у цьому вірші всього мало, Є почуття, а вираз їх - на пів...
Я саме те мав на увазі. Мені імпонують Ваші вірші і Ваш позитив. А техніка - це досвід. Думаю, мене підтримають наші швачки "управитель" та "адмін" розряду.
Той, хто не вміє віршувати, завжди має змогу звернутись до нас, чи не так? Багато моїх знайомих, принаймні, так і роблять. І не головне, що написали не вони, головне - бажання комусь зробити приємне. Ось Вам і творчість, яка робить з неука митця. Якщо ж Вам не стане після написання колись легше, - пишіть... Адвокатську таємницю гарантую
Злочинець - хто цурається кохання, Нещасний - хто його не відчував, Гульвіса - хто збирає сподівання, Захоплення - хто миттю накивав. Я думаю, просить його даремно, Ви створені для поглядів з колін, Ну й хай на мить Вам стане пусто й темно, А далі темноту побачить він. Бо усвідомить нещодавню втрату, Та це уже не те і інший вірш, Просити ж, Вам наказую, не варто, Нехай Вас просять, бо кохання найцінніш. 5.0.
Пахне в повітрі службовим романом, Погляди скоса, усмішка й не більш, Все починається з мрії, й реально: Шкода, що це залишивсь тільки вірш... Але троянди вона ж не вернула, Зачіску-хвостик, як стиль, заплела, Значить, чогось Ви, таки, не збагнули, Не відмовляла, бо згідна була... 5.0.