Вт, 05.11.2024, 09:58
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

Кодекс патріотизму

Дай, Боже, сили
Струсити від пилу
Свідомість народу
Славетного роду.
__________________________________________

- Я – патріот! – А ти у цьому певний?
- Чому б і ні? Вкраїну я люблю.
- А як ти любиш, і наскільки ревно?
- Ну, я щодня їй серце віддаю.

- Говориш любиш, віддаєш...
А в мене от одне лишень...
Щасливий ти – сердець без меж,
А я люблю до глибини кишень.

- Які ж там в тебе кишені?
Дванадцять–двадцять по сімнадцять?
- Ти знаєш, а якось мені
Не було часу роздивляться...

- Та там, мабуть, одні дірки,
Міль мешкає одежна.
- Ти сам наводиш на думки:
Тоді моя любов – безмежна...

- Замовкни, хлопче, глянь довкола,
Що можеш сам ти проти всіх?
Був і немає Чорновола...
Любив? Не встиг? Чи то не зміг?

- А хто йому не дав досягнень?
Такі, як ти, голосні крикуни,
Ті, хто з трибуни обіцяли манну,
Не гнучи власної спини.

- Хм, ти ж пам’ятаєш владу бідних,
Трудящих робітничих мас, -
Годує влада лиш потрібних,
А іншого не вигадав ще час.

- Але ніде не пише про злочинців,
І пам’ятники вдячності ростуть
Простим і щирим українцям,
Не тим, що родять каламуть.
- То ти – святий? – Святі на тому світі.
- Ти грішний? – Кожен з нас грішить,
Однак, не часто кажуть “Україна” ніжно,
Не в кожного у грудях ще щемить
За клаптики родющої землиці,
За гілочки іще живих лісів,
І прикро, що плюють в свої ж криниці,
А потім проклинають дідусів
За нібито розкрадену державу,
Забруднені Чорнобилем краї,
Та тільки кожного ізнову душить жаба,
І далі тягнуть по копійці шахраї.
А якщо взяти кожну папірчину,
Покинуту у місті чи в селі,
Я впевнений, Чорнобиль й половини
Не викинув, як людоньки самі.

- Не розумію, за що ти тут б’єшся?
Ти думаєш оцінять, піднесуть?
- Я дбаю зараз про прийдешніх,
Ось ціль моя і самосуть.
Адже не патріот, хто є партійним,
УНА УНСО чи Рух – усе не те,
Патріотизм – щодень в ім’я Вкраїни,
Це гасло, безперечно, золоте.
Шкода лишень, що так прожити може
Не кожен пересічний мій земляк,
Це свого роду дар, напевно, Божий,
Який ніколи не оцінять, а відтак,
Лишається незмінно просто жити,
Любити край, людей, які вже є,
Не світ тобі, а ти потрібен світу,
Займи ж достойне місце в нім своє.

- Ти мариш невідомістю, козаче,
Нема й не буде в нас таких,
Хто гроші заробляє рачки,
Думки твої сприйме на сміх.
І знову ти лишишся наодинці
З своєю ілюзорністю чеснот,
Бо українці – всюди українці, -
Лінивіший лінивіших народ.
Їх не чіпають – і вони щасливі,
У крайніх хатах проживають тихо вік,
І альтруїстів мають всі за божевільних,
П’ючи їх кров щоденно, наче сік.

- Ну й хай, мене це не хвилює,
Найголовніше зовсім не у тім:
Є патріот, хоча б один, між суєт, -
Не стихне мій батьківський дім.
Бо рознесеться “Ще не вмерла України...”
По всій Європі, по усій Землі,
Та тільки де ти, той голосний сину,
Пора вже плечі нам розправити свої?!!

Я не можу назвати себе справжнім патріотом, я є пересічним українцем, який просто має велике бажання жити, жити, дбаючи не про себе – про майбутнє. А Завтрашній День може настати для України тільки тоді, коли особи, прийшовши до влади, перестануть турбуватись про державу, як про місце, і спрямують відверто очі до людей. Шкода, лишень, що в нас так мало Українців...


Додав: Nemo (23.07.2009) | Автор: © Ніхто
 
Розміщено на сторінці: Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2210 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 virchi • 03:23, 25.07.2009 [Лінк на твір]
А Ви знаєте - не хочу я щоб лунала “Ще не вмерла України...” "по всій Європі, по усій Землі". Нехай краще вона лунає у нас і для нас, бо ми ще не звикли до неї. а звикати будемо ще довго і довго...
Як сказала б Костенко "Ви у своєму стилі". Це добре!
avatar
2 Did • 14:52, 25.07.2009 [Лінк на твір]
Чомусь думаю, що про патріотизм кричати зовсім необов'язково...
avatar
3 Nemo • 01:46, 07.08.2009 [Лінк на твір]
Навіщо ж Ви так голосно читаєте мої вірші? tongue


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz