Шляхом рядків

Для мене вірш, це як дорога,

Якої напрям вибрав я.

Іду, як несуть знання ноги,

На жаль сил вашіх в них нема.

Тому іду, і зупиняюсь...

Два кроки скорі,  два вільні.

І хоч дорогу добре знаю,

То не завжди спішно мені.

Мені важне, щоб ціль здобути,

Та щоб своїм  шляхом іти.

Буває, що він стає  крутим:

Лежать каміння, колоди...

Тому, сестри мої і браття:

- Чи є гріхом те, як я йду?

Знаю, людина з Підкарпаття

Не додержує вам ходу.

              02.08.2009р.