Для мене вірш, це як дорога,
Якої напрям вибрав я.
Іду, як несуть знання ноги,
На жаль сил вашіх в них нема.
Тому іду, і зупиняюсь...
Два кроки скорі, два вільні.
І хоч дорогу добре знаю,
То не завжди спішно мені.
Мені важне, щоб ціль здобути,
Та щоб своїм шляхом іти.
Буває, що він стає крутим:
Лежать каміння, колоди...
Тому, сестри мої і браття:
- Чи є гріхом те, як я йду?
Знаю, людина з Підкарпаття
Не додержує вам ходу.
02.08.2009р.
|