А коментар - його продовження. І, взагалі, я задумував свої віршовані кодекси таким чином, щоб інші могли вносити свої поправки і доповнення. Ну чим ми всі не депутати? Дякую за творчість.
Байдужа до всього і пише про все: Байдуже кохання, до сонця байдужа, Байдужа, що завтра їй не принесе, Байдужа, самотня..., на сайті..., ба?..., й дужа?! 5.0.
Я ж обіцявся одружитись, Для цього йшов приймать Іслам, Але дружинам двом не зжитись, - Вже не одна тарілка - злам. Моя кохана заятрилась, Вже не переливки три дні, А раз обіцянка накрилась, От я і марю хоч у сні...
Зібрались акули в відкритому морі, Дістала жертовні скелети вся рать, І в кожної кІсток було у коморі, Що стільки не навчено всіх рахувать. Сказала одна: - Безперечно, ми кращі, То ж іншим рибинам до нас тепер зась, У кого ще є такі зубчасті пащі? Хіба нам рівня чи лосось, чи карась? - Тут є кандидат... - Враз промовила друга, - Він каже, що в нас не достатньо ребер, Можливо і так, але... в цього друга, Немає голів..., бо він стільки не зжер. - Так-так... - обізвався найстарший катранець, - Не міг більше з'їсти за кожну із нас, А чий то він буде, ото, вихованець, Щось я не пригадую гОлосних назв? Четверта поважно: - Я знаю одного, Та він - дріб'язок поміж наших похвал, Немає у ньому мисливця від Бога, Єдиний здобуток - хіба що - корал. Із цими словами акули спочили І кожній сумнівні наснилися сни: Чи правильно ребра вони полічили, Чи, враз, не крутіша якась крутизни? А Nemo, прослухавши хижеє віче, Спустився в корал без ілюзій, надій, Всю мову в собі прокрутив іще тричі І нумо з дітьми догравать "Морський бій". На ранок вся зграя прокинулась разом, Розкинула гребні, неначе на бал, І в кожної гризла у шлунку образа, Що все у них є, та не їхній корал...
Вибачайте, трохи запізнився з коментарями. Ви вже все встигли без мене. А так постійно нарікаєте на вік... Тому просто 5.0. від Ніхто. І за коментарі теж.
Здивований Вашим запалом до написання і нестабільністю у творчостію. Нових звершень. Вибачайте, але і на цей раз буду дуже критичним. Забагато перекручень, русизмів і збоїв. Я - за Вас. 3.0.
Завітайте, панове, у Львів, - Місто величі, гонору й свят, Та трамваїв побійтесь кутів - Замах стрілки - на метр сімдесят. Леви теж не такі вже й прості, Їх ві Львові хоч гать загатить, А живих... Тому, люде, простіть: Гриву гладьте, хоч в пащу кортить. Я бував в тому Львові не раз, З того часу усього трясе, Бо, насправді, там все вищий клас, Гарне місто, - Європа - і все!!! 5.0. від Ніхто