О, не дивись, що дощ паде ще зранку,
Зупиниться і він хоча б колись,
Тоді знайдеш мене ти на світанку
У краплях сліз, які вже пролились. О, не дивись, що цей світанок бистрий,
Що ночі тут уже давно нема,
Поглянь лише який він променистий,
В цих променях стою давно сама О, не дивись, що промені сліпучі
Вони приносять радість, втіху, сміх.
І через те світанки є болючі
Бо не втішають вони всіх. Прийди, потіш мене в цей ранок
Своїм безжурним, ніжним поцілунком,
Лише поквапся, не проспи світанок,
Щоб він не став для нас смертельним трунком.
| 
у Вас 
1
