Вірш про що-небудь. Я, вставши зранку, закурив, Що-небудь на плиті зварив, Подумав, з’ївши про що-небудь, І виплив з дому, наче лебідь. Хтось в мене щось там запитав, Що-небудь я йому сказав, Купив в крамниці я що-небудь, І геть пішов я без потреби. Не знаючи, куди забрів, Що-небудь я, махнувши, зупинив, З вікна дивився на що-небудь, І вийшов десь так просто неба. Здивовано я враз спинивсь. Що-небудь зникнуло кудись, Я врешті-решт прийшов у себе, Прогнавши вранішнє що-небудь.
Щось тут не так. Здається колись вам уже говорив про це. повторю ще раз. Мені дуже подобаються ваші віршовані коментарі, а над віршами своїми лінуєтеся попрацювати більше. Адже між коментарем і віршем повинна бути суттєва різниця. Легко римуєте, тематика цікава, а за формою геть не слідкуєте.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
1
