SITE LOGO
Пт, 22.11.2024, 12:16
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [Nemo]

Найдено комментариев: 1357
Показано комментариев: 91-120
Страницы: « 1 2 3 4 5 6 ... 45 46 »

avatar
0
1267 Nemo • 01:52, 27.04.2017 [Лінк на твір]
Можна, можна поцілунком 
Випити все серце, 
Плямкати до болю лунко, 
І приправить перцем... 
Не лякливо, а затято 
Пробувати інших, 
Кожноденно нове свято, 
Зраджувати грішних... 
Прозу шепотом на вухо 
П'янко заплітати, 
Ти навчила мене рухам 
Як без крил літати... 
Я віршую, бо у венах 
Ти пульсуєш досі, 
Але в тих постільних сценах  
Не в твоїй я позі... 
Хай оманою зовеш ти 
Тії зазіхання, 
Не вернусь, покИ до решти 
Не навчусь кохання...
avatar
0
1266 Nemo • 21:58, 26.04.2017 [Лінк на твір]
Можна, можна поцілунком
Випити все серце,
Плямкати до болю лунко,
І приправить перцем...
Не лякливо, а затято
Пробувати інших,
Кожноденно нове свято,
Зраджувати грішних...
Прозу шепотом на вухо
П'янко заплітати,
Ти навчила мене рухам
Як без крил літати...
Я віршую, бо у венах
Ти пульсуєш досі,
Але в тих постільних сценах 
Не в твоїй я позі...
Хай оманою зовеш ти
Тії зазіхання,
Не вернусь, покИ до решти
Не навчусь кохання...
avatar
0
1265 Nemo • 00:36, 26.04.2017 [Лінк на твір]
Я давно так не сміявся,
Сперло від читання духу,
Ти кому за вірш продався?
Муза звідки, чуєш? Слухай!
І любов, і вдалі жарти
П'ятачка і Вінні-пуха,
Може так в сім'ї і варто
Час-від-часу: - чуєш? Слухай!
А було що далі, скажеш?
От цікава замануха,
Вибухав він часто в ражі?
Скільки діток? Чуєш? Слухай!
Це так форма, це забава,
Пий, кури, те саме нюхай,
Щоб усі вірші на славу
Так вдавались, чуєш? Слухай!
avatar
-1
1264 Nemo • 00:06, 26.04.2017 [Лінк на твір]
Все влучно, тільки трохи лайка,
На вуха тисне в цьому попурі,
Реально, виписана байка,
Та не брудни вірші у слово-грі.
Нас тут читають навіть діти,
А мова калинова у зворот
Спроможна виправить кульбіти,
Що видав матюкливий рот.
Тому наблизь свої магніти
І вирівняй ошурок хащі,
Паркан усяк гаразд глумити,
Та без трьох букв - на вигляд - краще...
avatar
0
1263 Nemo • 23:31, 25.04.2017 [Лінк на твір]
Я пішов від тебе, мила,
Бо стомився...
Ти віршем мене поїла,
Я напився...
Заплітала дні у рими,
Начитався...
Музи, строфи-пілігрими,
Напитався...
Плаваю у світі прози,
І грішу я,
Бо влилА такую дозу,
Що віршую... :)
avatar
0
1262 Nemo • 23:13, 25.04.2017 [Лінк на твір]
Змінив би трохи я Ваш вірш,
Але не маю на це права,
Боюсь, у мене вийде гірш,
Усяк шукає переправу.
Але, щоб Ваш лишився слід,
У часі Ви збагніть найперше:
У римі плисти також слід, -
Вода тоді не змиє звершень...
avatar
0
1261 Nemo • 22:59, 25.04.2017 [Лінк на твір]
Я обіймаю Вас, як син...
Втираю сльози недолуго...
Вдивляюсь в риси, кожен згин...
В добро, що врізалося плугом...
Я Вас люблю за всіх дітей...
Які батьків не долюбили...
З-за недомов і з-за смертей...
Кого Ви пестили так мило...
Я прОшу прощення за тих,
Хто Вам наніс нестерпну рану...
Все повернув би, якби міг...
Я обійму Вас знову рано...
І цілий день, і цілу ніч...
Я віддаватиму Вам шану...
Той журавлиний в небі клич -
Це я молюсь за Вас віршами...
avatar
0
1260 Nemo • 22:35, 25.04.2017 [Лінк на твір]
Задум хороший, душа аж співає,
Риму підправить досвід і час,
ЗИми серцеві розтануть у плаї,
Доки кохаєш твій зАпал не згас...
avatar
0
1259 Nemo • 22:26, 25.04.2017 [Лінк на твір]
Гарний спогад про минуле,
Нещодавній штрих,
Доки пам'ять не заснула,
Ми серед живих...
avatar
0
1258 Nemo • 17:30, 16.04.2017 [Лінк на твір]
нижче
avatar
0
1257 Nemo • 17:29, 16.04.2017 [Лінк на твір]
Дякую за коментар, але Ви ж не сумніваєтесь, що я мав на увазі не метушню?...
avatar
0
1256 Nemo • 16:29, 16.04.2017 [Лінк на твір]
Ну, ніби нікого не забув. ...через 20 років...
avatar
0
1255 Nemo • 22:27, 05.12.2016 [Лінк на твір]
вдало, так тримати
avatar
0
1254 Nemo • 22:25, 05.12.2016 [Лінк на твір]
захоплений душевністю і виром емоцій, на таку Поезію немає контр-аргументів... хочеться кохати... без обману...
avatar
0
1253 Nemo • 22:15, 05.12.2016 [Лінк на твір]
далі буде... надихайте
avatar
0
1252 Nemo • 00:17, 04.12.2016 [Лінк на твір]
І капає нуга із п'єдесталу,
Солодкі обіцянки розтають,
Аж до нудоти фікції дістали,
Ця влада викликає тільки лють.
Кнутами пряники підсовують народу,
Видовищем малюють нам війну,
Якій вдові потрібні нагороди?
Чи цукор той замінить їй труну?
Гірчить щодня медово-п'яний солод,
Тіла братів пресують в мармелад,
І чую у начинці крові голод,
Вже не спекти без неї знову лад...  
Слова болять від сліз і голосіння,
За спиною немов бджолиний рій
Клене щодня те кавове насіння,
Що прірвою віддАлило від "мрій"..

Писав комент, а вийшов вірш. Дякую за натхнення.
avatar
0
1251 Nemo • 22:41, 03.12.2016 [Лінк на твір]
Гарно, але слідкуйте за наголошеним складом.  hands
avatar
0
1250 Nemo • 22:39, 03.12.2016 [Лінк на твір]
Ідея супер. на 5. Написання дещо важке. Звичайно, вірш треба відчувати, проте вдосконалити б форму написання і було б ще краще.
avatar
0
1249 Nemo • 22:34, 03.12.2016 [Лінк на твір]
Вибачте, не уважний
avatar
0
1248 Nemo • 01:11, 03.12.2016 [Лінк на твір]
Алла, доброго дня чи то вже ночі... Захоплююсь Вашою творчістю, бо вона глибоко душевна. З Вашого дозволу, невеличка поправка, не сприйміть за віроломство, але запропоную таке написання:

На помилки вона не мала права.
Як завжди, сильна, горда і пряма
Йшла по життю,шикарна, величава,
Хоча на скронях легка сивина.
Ніхто не бачив сліз її і болю,
І скарги на життя ніхто не чув,
Лише вночі сльозам давала волю, 
Коли єдиним свідком місяць був.
А зранку знов ховалася під маску
Холодної байдужості, мов лід.
Нікому не стояла горда в ласку, 
В душі волаючи від болю на весь світ.
Ні в кого не просила допомоги,
Все починала з чистого листа…
В молитвах щиро дякувала Богу,
Хоч не безгрішна зовсім, не свята.
Була лише звичайна жінка, мати,
Хотіла просто щастя і тепла…
Та слабкості боялась потурати,
Щоб душу не спалити аж до тла.
Для всіх була гордячка, сильна жінка,
Мов королева, по життю ішла…
А їй хотілось щастя, ... на хвилинку,
Та тільки щастя доля не дала.

Нещодавно втратив Батька. Для мене тема батьків дуже гостра і навіть болюча. Усвідомлюєш і розумієш їх цінності після втрати... Прикро... Однак моя пропозиція не принципова. Хочеться допомогти у творчості. І сам водночас вчуся...
avatar
0
1247 Nemo • 00:46, 03.12.2016 [Лінк на твір]
Прокинуся першим,
Пройдуся до твого порогу,
Змалюю подвір'я
Слідами чарівних віршів,
Щоб прагнула звершень,
Щасливих, п'янких якомога,
І більше стипір'я
Не бУло мотивом душі...

Тихо падає сніг... - дуже до вподоби...
avatar
0
1246 Nemo • 00:24, 03.12.2016 [Лінк на твір]
А продовження буде від мого і твого від'їзду?
Чи настане весна за зимою бурхливих снігів?
Я надіюсь нам люди дозволять подвоїти хисту
І не змиє Десна цю любов зі своїх берегів...
Ти забудеш слова, я не видушу жодної ноти,
Мову жестів обох перекласти не зможе прогрес,
І буденні дива поки очі коханих навпроти
Повертатимуть борг за вигнання людей із небес...
 

Олена, захоплений обома варіантами, глибоко, майстерно, надихає...
avatar
0
1245 Nemo • 09:14, 07.09.2016 [Лінк на твір]
Дякую, любі, скучив за Вами усіма, робота поглинає, а за час навіть мовчу, бо боюсь дивитись на годинник. Роїться море ідей і муз, а пишу тільки між пунктами відряджень.
avatar
0
1244 Nemo • 19:43, 24.07.2016 [Лінк на твір]
Слідкуй за кількістю складів....
avatar
0
1243 Nemo • 19:40, 24.07.2016 [Лінк на твір]
В середину епохи сіль
Ввібрав, відчувши всі терЕни,
поет - не лікар, тільки біль,
струна і нерв, і прут антени.

Хоча, можливо, Твій варіант і точніший...  hands respect
avatar
0
1242 Nemo • 19:31, 24.07.2016 [Лінк на твір]
Сподобалось, лише в останньому рядку щось не те з наголосом "зазнає"...
avatar
0
1241 Nemo • 03:31, 14.10.2014 [Лінк на твір]
Вибачте за важкість написання, це так вдаряє біль на риму...
avatar
1240 Nemo • 20:39, 14.01.2013 [Лінк на твір]
Дякую, друже, за рівень довіри і коментар. Стимулює...
avatar
1239 Nemo • 17:16, 14.01.2013 [Лінк на твір]
Дякую за коментар, бо це дійсно крик...
avatar
1238 Nemo • 17:16, 14.01.2013 [Лінк на твір]
А я не вірю, що усе зі мною,
Писав і радив іншим, як кохать,
А сам тепер сльозами пеленою
Вмиваюся, втікаю від проклять...
Тримаю свою душу вже руками,
Бо груди рве нестримно-гострий щем,
Любов мою знівечено вилками
За зраду, - ні, не тілом, а віршем...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz