Наум кла́сти —запам’ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і другихзневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Гл.,Вибр., 1957, 203); Не ва́шого (твого́, його́і т. ін.)ума́ ді́лодив.ді́ло;Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось,займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Кв.-Осн.,II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам’ятовується, не сприймається щось; [Не] при [своє́му] умі́ — те саме, що [Не] при[своє́му] ро́зумі (див.ро́зум). Хорувалавона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров’я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі(Вовчок, І, 1955, 84); Завданнямйого життя було — знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з грошима і т. ін. (Хотк., II, 1966, 163); Неспо́вна́ (не по́вно)ума́ — те саме, що Неспо́вна́ ро́зуму (див.неспо́вна́).— Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?.. — Ісправді, — вхопився пан за те слово, — неповно в неї ума було! (Вовчок, І, 1955, 130); Прикида́ти(прики́нути) в умі́див.прикида́ти;Прихо́дити на умдив.прихо́дити;Ріша́тися (ріши́тися) ума́див.ріша́тися;Свої́м (чужи́м) умо́м жи́ти — те саме, що Свої́м (чужи́м)ро́зумом жи́ти (див.ро́зум).— Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса,прочитавши Куликів меморандум. — І складно й жалібно. Хто цетобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїмумом живу (Гончар, II, 1959, 55); Собі́ на умі́хто— хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Вінпоказав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі… (Бойч., Молодість, 1949, 201); Спада́ти(спа́сти, сплива́ти, сплисти́, спливти́, схо́дити, збрести́) на ум —з’являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока,скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Кв.-Осн.,II, 1956, 42); Чогось мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Н.-Лев.,VI, 1966, 97); Схо́дити (зійти́) з ума́див.схо́дити;Трима́ти в умі́див.трима́ти;Узя́ти на умдив.узя́ти; Узя́тися за ум — тесаме, що Узя́тися за ро́зум (див.ро́зум);Ума́ виві́дувати (ви́відати)у кого, заст. — намагатисядізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т. ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи невиявила мені чого наймичка (Барв., Опов.., 1902, 388); Ума́ незібра́ти; Ума́ не прикла́сти: а) не дати собі ради, не могти вирішитищось. Радились люди,.. що їм у такій біді робити? Радяться і ума незберуть (Кв.-Осн., II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, адо своєї ума не прикладу (Укр.. присл.., 1963, 43); б) не могтиздогадатися, зрозуміти; Ума́ пала́тадив.пала́та;Ум відста́рівдив.відста́ріти; Ум за ро́зум захо́дить(зайшо́в)у кого — втрачається здатність розумно, тверезомислити, діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високихнематеріальних любощів (Н.-Лев., IV, 1956, 234); Умо́мзно́сити (знести́)див.зно́сити.Словникукраїнської мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 435.
УМ, а́, ч. Те саме,що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать,Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II,1963, 386); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури — отщо вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Рильський, IX,1962, 15); Соціалізм, про який мріяли кращі уми людства і неминучістьякого провістили основоположники марксизму, став v нашій країні реальною дійсністю (Ком. Укр., 3, 1965, 25).◊ Бра́ти на умдив.бра́ти;Вижива́ти (ви́жити) з ума́ — те саме, що Вижива́ти (ви́жити) зро́зуму (див.вижива́ти). Людине звертали уваги на ті Уласові речі. — Старий став — з умавижив… (Мирний, IV, 1955, 230); Як не кричав Софрон, Митричтаки переконав людей, що.. треба заходжуватись біля перебудови, а Софрон уже вижив із ума (Панч, II, 1956, 77); Добира́ти (добра́ти) ума́див.добира́ти;Дово́дити (довести́) до ума́див.дово́дити;За́днім умо́м жи́тидив.за́дній;Зви́хнутий умо́м (з ума́)див.зви́хнений;Звихну́тися умо́м (з ума́)див.звихну́тися;Зво́дити (звести́) з ума́див.зво́дити;З ума́ не схо́дити (не йтиі т. ін.) — те саме,що Не схо́дити (не вихо́дити, не йтиі т. ін.) зду́мки (див.ду́мка). Менівін усе з ума не сходить, все перед очима (Мирний, І, 1954, 81); Дівчиназ ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками — важко й солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше (Вовчок, І, 1955, 353); Набира́тися(набра́тися) ума́ (уму́-ро́зуму) — те саме, що Набира́тися(набра́тися) ро́зуму (уму́-ро́зуму) (див.набира́тися).— Хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (Міцк.,П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 104); — Нам треба хати-читальні,щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Речм., Весн.грози, 1961, 201); Читати Горького, слухати Горького — уму-розумунабиратись! (Ком. Укр., 3, 1968, 80); Наво́дити (навести́) наумдив.наво́дити;Навча́ти (вчи́ти, навчи́ти) уму́-ро́зуму — учити поводитися, діятирозумно, відповідно до усталених правил, звичаїв. Хівря з серця почалаНаталцю бити — уму-розуму вчити (Григ., Вибр., 1959, 113); — Можей навчать його [Юрка] там уму-розуму (Козл., Ю. Крук,1957, 412); На умі́ — на думці, у думках. — Вона маєщось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться? (Н.-Лев.,VI, 1966, 19); [Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в ньогопраця — і за те я його люблю! (Кроп., І, 1958, 74); — Я,Семене, людина проста. У мене що на умі, те й на язиці. Може, це й не подобається кому, я не знаю (Хотк., І, 1966, 123); — Оце жтакі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі… (Гончар, Тронка, 1963, 18);
Генезис терміну[ред. • ред. код]Хоча інші види іноді демонструють деякі з подібнихфункцій, слово зазвичай використовують у зв'язку з людиною. Слово розум маєархаїчний еквівалент ум.У синодальному перекладі Біблії словом розум (умБожий) перекладається те, що в церковнослов'янській позначено як серце (лат.cor) (Ізе 28:2). Проте термін розум (оумъ, лат.sensum) зустрічається і вцерковнослов'янському перекладі Біблії (1Кор 2:16; {{1Кор 14:20; Фил 4:7). Розум (лат.mens) протиставляєтьсядуху як здатність розуміння (1Кор 14:14). ______________________________________________________________________
Пропозиція... Графоманка я? Так, графоманка. Очевидно, це - вдача така. Люто мучить мене лихоманка, Як за день не роджу я рядка. Можу скласти і більше рядочків Про природу, страждання кота, Про любов, ще якісь "заморочки". Не брешу: я - писака крута! Я з дитинства така... графоманка. У душі таємницю ношу. Тільки-но народилась панянка, Як поклали в колиску чужу. А підгузники, соска і манка: Кляте вариво, геть несмачне. Я на стінах писала ним танка. По сідниці лупили мене. А пізніше взялася серйозно За шпалери й підлогу щодня. Дивувалась, чому так нервозно Сприйняла ці творіння рідня. Ох, дісталось мені в рідній хаті! А кричали, сердешні, в дурман. Щоб не гнівати батька і матір, Я таємно писала роман. Та що я! Он, у Раді Верховній Кожний другий тепер - графоман. Від законів здихають і коні, Бо Глава у країні - гурман. Графоманка я? Та не єдина. Я вам правду, панове, скажу. Через тих потерпає країна, Хто проліз у колиску чужу. Однак, не нав'язуюсь...
Дякую за коментарі, однак я зовсім не проти, якщо Ви поправите мене, запропонуєте своє написання чи звучання, це ж процес творчості, а ми тут, щоб вчитися і вчити творити...
Щем, біль по тілу, в прицілі смерть, В руках спітнілих пекельна жердь, У пам'ять впИлась жахлива суть, Як рідні з поля рідню несуть... Паради громом ідуть між площ, В моєму серці вирує хвощ, Попасна, Щастя і Іловайськ, "Так мало бути", - читаю з маск... Я рию яму, щоб там заснуть, Байдужа владі реальна суть, Вона святкує сон наяву, А я радію, що я.... живу... Чекаю звістки, що у житах Літає досі мій "синій птах" Про тихий спокій, любов і мир Від чорномор'я до виші гір... А поки жду, наче пес, наказ, Що скаже хтось у навушник "фас", Нехай не кожен діжде той брют, Та лиш тоді не уб'є салют... Щем, біль по тілі, летить снаряд, За мною браття спочили в ряд, Я повен віри від тім'я до литок: Усе не даремно..., для Тебе, діток...
Ви вже вдихАли запах цвіту, Яким дерева буйно зайнялись? Його так швидко здмухне вітер, Як миті щастя, що колись Здавалось будуть з нами вічно: Той сміх дитячий запальний, Хода людей непересічних, У пам'яті - мотив хмільний... Цвіт пахне миттю, швидкоплином, Неуловимим почуттям, Гірчаво-мЕдовим полином, Непередбаченим життям... Ви простягніть до вітру руки, - Мелодію щоб стишити сумну, Щоб розділити Ваші муки, Я цвітом Вас сьогодні обійму...
Хто залишає, змушує страждати, Іде у світ, байдужо, в німоті, - Він просто тінь, промІнь твоїх не варта, Адже у нього біль твій на меті... Хто не додав, не має права брати, Не долюбив, не треба їх любить, Адже кохання - повна меду кварта, Яка напів - ржавіє, може вбить... Без нього житимеш, я знаю, Бо ти тепер удвічі маєш сил, Відчути щастя в шалашовім рАї, Що низпошле для тебе небосхил...
Можна, можна поцілунком Випити все серце, Плямкати до болю лунко, І приправить перцем... Не лякливо, а затято Пробувати інших, Кожноденно нове свято, Зраджувати грішних... Прозу шепотом на вухо П'янко заплітати, Ти навчила мене рухам Як без крил літати... Я віршую, бо у венах Ти пульсуєш досі, Але в тих постільних сценах Не в твоїй я позі... Хай оманою зовеш ти Тії зазіхання, Не вернусь, покИ до решти Не навчусь кохання...
Можна, можна поцілунком Випити все серце, Плямкати до болю лунко, І приправить перцем... Не лякливо, а затято Пробувати інших, Кожноденно нове свято, Зраджувати грішних... Прозу шепотом на вухо П'янко заплітати, Ти навчила мене рухам Як без крил літати... Я віршую, бо у венах Ти пульсуєш досі, Але в тих постільних сценах Не в твоїй я позі... Хай оманою зовеш ти Тії зазіхання, Не вернусь, покИ до решти Не навчусь кохання...
Я давно так не сміявся, Сперло від читання духу, Ти кому за вірш продався? Муза звідки, чуєш? Слухай! І любов, і вдалі жарти П'ятачка і Вінні-пуха, Може так в сім'ї і варто Час-від-часу: - чуєш? Слухай! А було що далі, скажеш? От цікава замануха, Вибухав він часто в ражі? Скільки діток? Чуєш? Слухай! Це так форма, це забава, Пий, кури, те саме нюхай, Щоб усі вірші на славу Так вдавались, чуєш? Слухай!
Все влучно, тільки трохи лайка, На вуха тисне в цьому попурі, Реально, виписана байка, Та не брудни вірші у слово-грі. Нас тут читають навіть діти, А мова калинова у зворот Спроможна виправить кульбіти, Що видав матюкливий рот. Тому наблизь свої магніти І вирівняй ошурок хащі, Паркан усяк гаразд глумити, Та без трьох букв - на вигляд - краще...
Я пішов від тебе, мила, Бо стомився... Ти віршем мене поїла, Я напився... Заплітала дні у рими, Начитався... Музи, строфи-пілігрими, Напитався... Плаваю у світі прози, І грішу я, Бо влилА такую дозу, Що віршую...
Змінив би трохи я Ваш вірш, Але не маю на це права, Боюсь, у мене вийде гірш, Усяк шукає переправу. Але, щоб Ваш лишився слід, У часі Ви збагніть найперше: У римі плисти також слід, - Вода тоді не змиє звершень...
Я обіймаю Вас, як син... Втираю сльози недолуго... Вдивляюсь в риси, кожен згин... В добро, що врізалося плугом... Я Вас люблю за всіх дітей... Які батьків не долюбили... З-за недомов і з-за смертей... Кого Ви пестили так мило... Я прОшу прощення за тих, Хто Вам наніс нестерпну рану... Все повернув би, якби міг... Я обійму Вас знову рано... І цілий день, і цілу ніч... Я віддаватиму Вам шану... Той журавлиний в небі клич - Це я молюсь за Вас віршами...
І капає нуга із п'єдесталу, Солодкі обіцянки розтають, Аж до нудоти фікції дістали, Ця влада викликає тільки лють. Кнутами пряники підсовують народу, Видовищем малюють нам війну, Якій вдові потрібні нагороди? Чи цукор той замінить їй труну? Гірчить щодня медово-п'яний солод, Тіла братів пресують в мармелад, І чую у начинці крові голод, Вже не спекти без неї знову лад... Слова болять від сліз і голосіння, За спиною немов бджолиний рій Клене щодня те кавове насіння, Що прірвою віддАлило від "мрій"..
Писав комент, а вийшов вірш. Дякую за натхнення.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('