Вірш душевного болю і страждання, вірності і пам'яті...болісний вірш. Одне зауваження, небо - жалобі не є римою, може, так: Вернись! Люблю! Не залишай! Не треба!!!, але то всього лиш моя об'єктивна думка, а Ваше право, як написати.
Хто залишає, змушує страждати, Іде у світ, байдужо, в німоті, - Він просто тінь, промІнь твоїх не варта, Адже у нього біль твій на меті... Хто не додав, не має права брати, Не долюбив, не треба їх любить, Адже кохання - повна меду кварта, Яка напів - ржавіє, може вбить... Без нього житимеш, я знаю, Бо ти тепер удвічі маєш сил, Відчути щастя в шалашовім рАї, Що низпошле для тебе небосхил...
Чудовий віршований коментар! Поставте його, як вірш на своїй сторінці, щоб бачили всі! Мало хто зрозумів мій вірш. Той кого любила все своє життя, через хворобу-летить до неба!
"Був не відрізок днів моїх з тобою, - Це було точно все моє життя." За щемливо-слізний вірш окреме БРАВО!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
та
у Вас 
0
