Бо неважливі вік і стать Для тих, хто в творах поетичних, В своїх віршах, таких незвичних, Веселих, ніжних, драматичних Дає нам душу прочитать... Анумо знову віршувать! __________ Анумо!))))
Може хто знає, а може і ні, але мені дуже подобається творчість Олександра Становського. Він сучасник, мешкає в Одесі. Чомусь на думку спав один з його віршів:
ПОЕТ
Матусю, я накропав вірша: Рядків, так, з десять, про любов, І риму підібрав не гіршу: Дивись як гарно, – стигне кров!
– Ні, дитинко, ти ще не поет ...
Дивись, матусю, у газеті Надрукували мій портрет, Мої рядки звучать в куплеті, – То, може, я таки поет?
– Ні, дитинко, ти ще не поет ...
Матусю, я вже свій у Спілці, У видавництвах каву п’ю, – Чи можу я, верхи на гілці, Подібним стати солов’ю?
– Ні, дитинко, ти ще не поет ...
… В минуле кануть сотні років, Істліють праведні кістки ... Якщо твої римові кроки В майбутнє наведуть містки, Коли засмучена людина Десь там, на березі ріки, Або матуся біля сина Прошепотять твої рядки, Коли закохані повсюди Змалюють рідний силует, Тоді, напевне, скажуть люди: "Дивись, дитинко, це – Поет!"
1997
_____________________ А ось ще його вірші:
КАНАРКА
- Навіщо ти придбав цю сіру пташку? Вона тобі пісень не заспіва, Не піднесе вина чарівну пляшку І не навчиться вимовлять слова...
Зневажуючи на вади свої хижі, Її шуліка, навіть, обминув, Її яєчка не ідуть до їжі, Вона бездарна, ти ще не збагнув?
Адже у тебе красень є - канарок! Він дім твій своїм співом прикраша І в клітці сам - ні щебету, ні сварок, А тільки пісня - птахова душа!
- Е, ні, мій друже, - ти забув кохання! Кохання - найцінніший Божій дар, Бо без мого маленького придбання Ніколи пісню не почне канар!..
1997
***
РЕНЕСАНС
Я приніс у цей світ Все, що мав, із собою - Те, що разом з життям Заповіли батьки, Що плекали в душі Молодою порою... Але вітер це все Розірвав на шматки...
На мої почуття Налетів, як скажений, Розкидав, розжбурляв Їх по різних місцях, І тепер на своїх Я помилках навчений: Хоч кохання стрічав, Не у тих я серцях...
Ой ти, вітер-пустун, Ти збери все до купи, Поверни почуття, Що пішли вдалечінь, Бо без них у душі Ренесанс не наступить, Бо інакше не буде Кохати причин...
1997
***
СПАДКОЄМЕЦЬ
Маленьке хтось курча приніс На день народження дитини. І посадив на стіл. Мерщій Побігло аж до середини.
Серед закусок навпростець Воно недовго мандрувало І набрело на холодець: Такого тут ще не бувало!
Іде курча по холодцю, Сміливо ніжками тупоче, Дивились на картину цю Всі гості з реготом охоче!
Але відчув я раптом жах: Адже у тому холодцеві Байдужі до земних розваг Застигли родичі курчеві...
Бува святою ми землею Йдемо. Роки для нас біжать. Та й не замислимось: під нею Славетні пращури лежать!..
1997
______________ Це маленька частинка... але на українській мові (не впевнена що ці твори є в інтернеті, але в мене є). І я хочу побажати, щоб у кожного автора були такі читачі, які будуть читати і перечитувати їх твори. Щоб їх рядки цитували... от до цього варто прагнути! А все інше - суєта;) )))))
Не поставлю Вам 5-ть)))) А раніше б поставила)))) ___________________ Мені взагалі мало зрозуміло чому такі хвилі над тими оцінками і ритмами і римами. Таке враження, що на сайті мають право публікуватися лише бездоганні твори. Чому ми перестали читати серцем? Чи погано що людина ставить 5-ку за твір який сподобався? Яка різниця де там у тих рядках наголоси? Таке враження, що тут відбираються вірші на книгу, яка презентуватиметься на книжкових форумах. Дивно це все, не знаходите? Люди перестали бути просто людьми, а шукають один у одному недоліків. Коли автор матиме якісь амбіції він знайде можливості покращити свій рівень. Чи не так? Чому Людина просто не може принести на анумо вірша? І чому та Людина не може отримати за свої рядки 5-ку? Бо рима не така? _______________________ Раніше б поставила 5-ть лише за те, що Ваші рядки викликали в мені емоції і роздуми (а чи не це мета кожного Автора?). Зараз не поставлю нічого тому, що ця таме мене дратує. Бо дійсно не можу зрозуміти чому замісь того, щоб отримувати задоволення від читання, спілкування, публікації на сайті, постійна проблема в кого що так з рядками, чи не так. _______________ Василь Гонта в чаті написав що можна писати все що думаєш. От і написала)))))
Коментарі не читала, пишу як відповідь на новину-повідомлення. Можна зробити експеримент. Просто забрати зірочки. Хоче людина поставити оцінку - ставить відкрито. Хоче - пише коментар. Все буде чесно, ніяких таємних оцінювань.
Я на сайті не буваю, тому сказати що і як не можу. Але, висловлю свою думку стосовно того, що побачила у чаті. Я вважаю, що на сайті мають дотримуватися правила сайту (і поведінки в т.ч). Винятків неповинно бути! Немає бути жодних пільговиків і обраних. Є правила спільні для всіх! Є міри впливу: попередження, мінус у репутацію, бан. Мені завжди подобалося анумо тим, що тут можна почитати вірші, просто відпочити, читаючи поезію та прозу. Колись я пропонувала створити закритий розділ, в якому б виставлялися твори на обговорення... щоб інші автори вказували огрішності. Чому закритий? Бо читачеві (себе я теж вважаю читачем) помилки автора непотрібні, людина у віршах шукає щось своє: хто відповідь на запитання, хто гарний настрій... Раніше на сайті толерантно, через ПП, підказувалося те, що хтось з авторів не побачив. Зараз не знаю. Дуже б хотілося, щоб на сайт приходили поділитися тим, що всередині (віршем, прозою). Щоб до того, що принесла сюди Людина відносилися з повагою. І я вважаю, що ми не маємо права вирішувати кому можна писати, а кому ні. Пише людина і добре! Принесла сюди частинку своєї душі - подякували. Не зачіпило? Обійшли і пішли далі... туди, де буде відгук у серці. Ми не повинні гризтися, ми повинні вчитися поважати себе і один одного, навіть якщо ця Людина чимось від нас відрізняється. Всі ми одинакові і всі маємо право виражати себе так, як нам подобається. Не порушуючи при цьому правил поведінки у конференціях (вони в більшості ідентичні на всіх форумах і сайтах).
виділила кілька речей але комп випендрився і перекинуло назад... тому все зникло. мені дуже сподобалося!!!!!!!!!!!!! живу я не НА, а В Україні і пишаюся цим 5!