Чт, 07.11.2024, 07:52
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Я пишаюся тим, що я - українець

Я пишаюся тим, що я українець
- Сколько врємєні?
- За чверть на дванадцяту.
- Ти что патрєот?
Я что патрєот? Мабуть і патріот. А чому мені ним не бути? Он навіть зулуси пишаються тим, що вони зулуси і бігають від радості та усвідомлення, що вони зулуси, у своїх національних набедрених пов’язках. А я, шо повинен своє «шо» міняти на «что», «вас» та «вот»? Дудки вам! Національне житло корінних американців вам! Я ось стою на цьому розбитому асфальті, дихаю вихлопними газами ЗІЛів та ЛАЗів і пишаюсь тим, що не роблю цього в іншій державі. Можливо десь там і дороги кладуть вчасно, і двигуни з якимись там екофільтрами. Як там кажуть? Добре там де нас нема? Звичайно добре, але я знаю, що на мій будинок не впаде «Боїнг» з терористами. Може впасти кукурузник з п’яним пілотом, але то ж земляк! Земляку можна.
Не треба мені тут ля-ля, що, мовляв, он там тепло, а там пиво добре, а ось тут зовсім не далеко ведмеді на балалайках грають. То і їдьте туди, що ви тут мій патріотизм підриваєте? Он дивіться, яка діаспора в Канаді. Ходять у вишиванках, співають «Підманула-підвела», ллють сльози за ненькою Україною. Хоча ж не повертаються… Я ж кажу, ні не кажу, а повторюю сказане - добре там де нас нема!
Я люблю свою руїну. Ні не руїну… Недобудову! Так недобудову. Бо руїну уже розтаскали б наші національно-специфічні реалії! І була б уже не руїна, а… а, що було б? А був би Середньоєвропейський Гранд Каньйон чи Український жолоб. Так от, недобудова. Недобудова з п’яним сторожем у якого рушниця заряджена кримською сіллю. А ще в нього є сторожовий пес Звір. Порода теж щиро українська, себто відсутня. Цей Звір починає гучно та гордовито дзявкотіти, коли хтось перелазить через паркан, щоб спіонерити щось, а сторож, не відкриваючи очі, шмаляє сіллю в сторону галасу, часто влучаючи у Звіра. Тому бандити його бояться і вибирають шлях домовин та компромісів. Доходить все до пляшки за цеглину, та мішок солі (своя ж є, блін) за мішок цементу. От через такі провокації наше недобудоване майбутнє зупинилося на етапі розвитку, себто на фундаменті.
І я пишаюся своїми національно-специфічними реаліями! Пишаюся, що нас називають салоїдами, хохлами, вишиванконосцями і іншими ганебними для стороннього чоловіка словами, які ж для мене виявляються досить приємними. «Хахол!» – кажуть мені, а я випрямляю спину, вмикаю раму і так гордо відповідаю – «так, я хохол, і дякую тобі Боже, що я не москаль!». Я пишаюся, що моя хата з краю, бо вона біля моря і в крайню хату частіше заходять гості! Я пишаюся тим, що владі не вдалося розділити нас на лівих та правих!
Епілог
- Дєвушка, буханку висівкового.
- Нєту.
- Ну то дайте хоч звичайного, що ви до мене заднім обличчям розвернулися?
- Мужчіна, ви жівьотє на Украінє. Да єщо і дєвушкой абазвалі, как нужно правільно гаваріть?
- Шановна пані продавщиня, дякую за паляницю, а живу я не НА, а В Україні і пишаюся цим
- Нєт! Іменно на Украінє!
- От і йдіть ви на!

Додав: Atom (12.01.2011) | Автор: © Антонюк Атом Антон
 
Розміщено на сторінці: Проза, Антонюк Антон, Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3948 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
виділила кілька речей але комп випендрився і перекинуло назад...
тому все зникло.
мені дуже сподобалося!!!!!!!!!!!!!
живу я не НА, а В Україні і пишаюся цим up up
5!
avatar
4 Atom • 10:40, 23.01.2011 [Лінк на твір]
Оцей випадок з В і На - взятий життя. :)
avatar
2 Shtanko • 13:53, 14.01.2011 [Лінк на твір]
МОЛОДЕЦЬ!!! Сподобалося. Від патріота патріоту: ну Ви й націоналіст! :)
avatar
3 Atom • 10:37, 23.01.2011 [Лінк на твір]
Та, що ви! Який з мене націоналіст?
В мене просто своєрідний патріотизм)))


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz