Вчора у нашому місті виставили нову передвиборну рекламу: на половині листа - обличчя майбутнього претендента, на другій - чистою українською мовою: "труд превращает депутата в человека". А ким він, той депутат, був до перетворення цікаво?
Ви тільки подивіться, Ірино, які перли видали наші хлопці завдяки Вашим почуттям! Що б то означало? А означає це тільки те, що всі ми, люблячі дощ і каву, бодай раз чи два, а переживали подібні емоції. Просто ми - просто переживали, а Ви ці переживання розповіли.
Скажу Вам, Вікторіє, так: Ви мене не вразили, Ви мене просто збили з ніг своєю сповіддю. Дійсно цікаві філософські роздуми. Але річ сама по собі недопрацьована. Я тільки про те, що заважає цій замальовці(чи філософському роздуму, чи етюду - нехай знавці назвуть жанр) бути довершеною: велика кількість русизмів та змішана лексика. Сама страждаю через ці проблеми, тому застерігаю Вас.
Василю, 130 чоловік переглянули чи прочитали Ваш твір, а залишили лише 2 коментаря. Я хочу за них вибачитися і сказати, що це не тому вони мовчать, що не хочуть коментувати, а тому, як я по собі відчула, що слова тут зайві. Наближається час дій, а не слів. І ще, можливо, тому, що прочитавши написане, мені захотілося встати, низько схилити голову і хвилину помовчати...
Так, подискусувати можна, наприклад, чого б нам боятися янголів? Але слова "А той, хто страх в душі не поборов, Боїться жити і боїться вмерти" потрібно вималювати(чи виписати, чи написати) золотими літерами.
Як добре, Вікторе, що існує такий собі прошарок чи то в природі, чи в суспільстві - поети. Вони, не будучи екстрасенсами, чують і бачать все по-особливому. І, що важливо, уміють розповісти та намагаються донести до загалу почуте та побачене: слухайте глухі, огляньтеся сліпі. Щиро дякую Вам за таку ласку. :hands: :hands: :hands: :hands: :hands:
Катю, скажу чесно, я думала, що всі читаючі перечіпляться за словосполучення "в цім літі" і приготувалася захищати свою вінницьку мову. Але, мабуть, не таке це вже й діалектне словосполучення, коли ніхто не зробив мені зауваження. А про кличну форму я знаю, однак яке це непоетичне слово "грозо". Дякую щиро за те, що знаходите на мене хвилинку.
Що й казати, Іване, умієте Ви коротко і ясно! Можливо, тому й рубаї Вам так пасують. Однак, на свій захист скажу так: допоки лінгвісти не зможуть визначитися, коли саме потрібно вживати кличну форму, а коли називний відмінок у звертанні, доти( так і хочеться сказати "допоти") у мене є можливість використати зручніший мені називний відмінок. Дякую. Навіть уявити собі не можете, яка для мене радість отримати коментар, коли ще не висохли чорнила.