Катрусю, дякую за оптимістичний коментар.Ти - сонце, тобі пасує. Насправді ж все просто:Зрада, як правило, улесливо шукає твого погляду, коли почувається винною, або ж дивиться холодно і безпристрасно, коли їй байдуже...
Знаєте, Валю, як у мене буває з почутими мелодіями(піснями)? Лише після кількох прослуховувань я, накінець, проникаюсь і потім мугичу цілими днями. А знаєте як у мене буває з Вашими поезіями? Спочатку читаю, смакуючи кожне слово, потім, перечитуючи, ловлю емоцію(коли ж не доганяю, перечитую знову і знову), а далі мугичу цілими днями: "дрібно-дрібно ламана пряма" чи те незвичне "соня-хом"...
Андрію, тепер я зрозуміла, чому Ви свій вірш віднесли до категорії "вірш-усмішка" - тому, що ця сама лагідна усмішка не сходила з мого обличчя(і, впевнена, у кожного, хто сухав його) на протязі всього виконання і ще й тепер свічуся, дякуючи Вам. Все, йду до свого "діда" зараз же, хай послухає й він.
Іване, коли б Ви, виділили звертання "краса" комами, як і належить, то вірш прочитався б значно легше. А якби ще виконали рекомендації пана Редчиця, які він давав мені(робити у звертанні кличну форму, тобто "красо") і які я проігнорували, хоча правда на його боці... Однак у плані образного мислення Ви неперевершені.