З досвіду: Ви навіть у явити собі не можете наскільки близькими можуть бути паралелі! Потрібно трішечки одній з паралелей прогнутися в якийсь момент в сторону іншої. Вийде одна безкінечна дотикова довжиною в життя. Проблема одна: яка з паралелей наважиться прогнутися...
Багато віршів я прочитала про Ірпінь. Все ж він таки мій. І він, наш Ірпінь, був названий "Парнаса царством".(Тепер я його називаю "збомжілим Парнасом"). Однак нічого подібного досі про Ірпінь я не читала. Можливо тому, що ці самі очі могли бути і у Ворзелі, наприклад. Прекрасні почуття, чудова поезія!