Вони поклали на стіл сало на провощеному папері. Сало було таке біло – рожеве, Таке чудове, Як травнева хмарка. Я відчув як мене переповнює Власна слина. Вони поставили пляшку на стіл. Пляшка була прозора, Мов ранок в моєму дитинстві. Мій кадик рефлекторно здригнувся. Вони дістали з торби кружальце ковбаси: Таку ковбасу робила моя бабуся. Як же вона пахла! Так пахне мрія про статок. «Це все мені»? - спитав я. «Тобі», - сказали вони. І також спитали: «Ну, що скажеш»? Я нічого не став говорити, Витяг з горла свій голос, Неприємний надтріснутий голос, І віддав. А потім витяг з кишені хустину, Зав’язану вузликом хустину, Розгорнув на столі. В хустині лежала гідність, Моя засмальцьована гідність, Моя закоцюрблена гідність. «Бонус». – кинув недбало.
Глибокий за змісом вірш, добре продуманий філософський, проте форма вірша трохи не відповідає такому гарному змісту. Успіхів у творчості, пишіть відточуйте свій талант, Вам є що сказати світу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
