ОСІНЬ НЕ КОХАЄ

Сонце догорає, плачуть небеса… 
Нам безмежну тугу осінь принесла, 
Сльози – не причини, сльози – епілог, 
Осінь не кохає, осінь не для двох. 
Не у тому справа, що рясні дощі 
Вкрили мої очі й жовті спориші, 
Просто мчить додолу листя без пуття, 
Може, то не листя? Наші почуття?... 
Тішились, мов діти, в літні місяці… 
Догоріли квіти, вже вони мерці, 
В цьому ти не винна і не винен я, 
Це картата осінь спалює серця… 
Холодом осіннім вбито літній Рай, 
Що було ще вчора, ти не забувай, 
Листя опадає, щастя замерза, 
За листком листочок, за дощем – сльоза. 
Сонце відгоріло, вже його нема… 
Серце замерзає, скоро вже зима, 
В цьому ти не винна і не винен я, 
Просто пори року – ребуси життя.