Зраджене кохання
Зорі…
Зоре-зорепаде !
Щастя…
Щастя посміхнулось.
Потім…
Сонце раптом зникло.
Небо
Смутком затягнулось.
Доле,
Болем вишивана.
Поруч
Муки і зітхання.
Десь там,
На краю безодні.
Десь там –
Зраджене кохання.
Полем…
Полем,
чорним полем.
З сивим
Наодинці лихом.
Де ти ?
Де ти, моя зоре ?
Тихо,
Навкруги
так тихо.
Схоже,
Зоре-зорепаде,
Друге,
Щастя не зустріти.
Боже,
А мені би крила.
Сльози…
Де себе… подіти ?
02.09.12
Додав: metman17L (04.09.2012)
| Автор: © Василь Світлий
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 22
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА