Якщо вже зовсім чесно, то я також вважаю, що вірш, як і все в цьому житті, мусить мати назву, по якій читач орієнтується: цікаво це йому чи ні. Уже не кажучи про те, що назвою можна заінтригувати... Однак це правило діє лише у моєму випадку(маю на увазі, коли ти не поет, а віршоскладач) та для поетів-початківців. Як би там не було, але Ігор всеодно прочитав.
І ще: мені приємно(і навіть тішуся з того), що вмію читати Вашу поезію, LedyDelfin. Дякую Вам уклінно.
Бурю емоцій викликав у мене Ваш вірш. Відгукнулася кожна клітинка. Купаються у озері зірки, а місяць стереже їх (за Нептуна)... Зчарована, підійду до води, у жмені зачерпну зіркові руни... в долонях вже купаються зірки...
Тобто, на Ваш погляд, другом жінці може бути хто: кіт, собака, удав, дракон? Хто чи що? Адже дружба між чоловіком та жінкою - дуже рідкісне явище. Чи ми по-різному розуміємо слово "дружба"? Та в кожному випадку, Ірочко, Ви маєте право на свою думку і я дуже вдячна за те, що не обійшли мене.