В.К.

Я не буду дзвонити, та й маубть писати,

бо на відстані слово горить у золу.

Але знай, що при радісній зустрічі, брате

обійму я тебе, наче степ ковилу.

Бо між нас подих дружби уплівся безслідно

від часів інтернету до Йванових свят.

Пам"ятаєш чи ти як на критику "Діда"

огризався невтомно тоді ще "Медбрат"?

Пам"ятаєш чи ти дефіляду у Львові?

Городищенський ліс і під Уманню став?

І як ми з Королем сперечались за слово,

бо могучі у вірш дехто з нас уписав.

Хай ми різних провінцій сини гонорові

хай між нами і відстань і проміжок з літ.

Та я щиро надіюсь в майбутньому знову

Обійнявшись сказати : "Ну, Вітя... привіт".