складну,але важливу тему піднято автором... для мене все ж головне значення мають не оцінки і оплески, а щира порада та саме прочитання твору. Якщо твої вірші читають, нехай вони бездоганні чи недосконалі,значить, тобі варто писати... на мою думку,слід прислуховуватись до порад і стримано відноситись до критики. Але і зауваження слід робити в якомога м*якішій формі, щоб в не відбити в людини бажання писати...
пане Олександре, за цей вірш поставлю Вам 5, бо він змусив задуматись...
сильний вірш! той рідкісний випадок, коли кожен рядок, кожне слово стріляє в серце і вже нікуди звідти не повертається.. кінцівка вражає.... я і моє покоління не знає про голод, але, думаю,такі вірші слід читати всім..
Очиститись просилася душа Від бруду, від пилюки, від сміття, Тому думки напишуть знов віршА, Такого, як останнє каяття. Якщо душа - родючий чорнозем, Чом серденько зів*яло у печалі?... Посічене, немов стальним мечем, Лиш сльози-нагороди, мов медалі Течуть чомусь. Я, наче немовля, Але іриски відчай не зупинять, Бо бачу, хай не близько, хай здаля, Як доброту жорстокі блазні пилять...
важко аналізувати цей твір, для мене десь між 4 і 5..чуттєвий, емоційний вірш, відчувається, що пройшов крізь серце.. тільки ось скорочені останні рядки в кожному купеті...як на мене, варто було б у тому ж розмірі писати, що і перші три рядки куплету, так було б милозвучніше,як на мене... твір дуже гарний, але, на мій погляд, міг би бути ще кращим..
Не кожен вірш шедевром зветься, До пана Світлого зайду, Бо знаю, там завжди знайдеться Таке, що рідко де знайду. Ось, знову віршик! Те, що треба, До віршів маєте Ви дар, Дивитись ж матч - це не потреба, Бо часто програє Шахтар..)