Гарий вірш, співучий, весняний. Так і вимальовуються весняні картини і дівочі сподівання. Варто прислухатися до зауважень Віктора, вірш від цього тільки виграє.
Тільки так і ніяк інакше! Бо чекати, поки розтане сніг, то не вихід. Потім будуть калюжі, а як ті висохнуть, то стежка травою заросте і так усе життя для ледачих і тих, хто не вірить у себе. Тільки вперед до задуманого!
Якщо ти себе узнав, Вікторе, то й тобі також. А взагалі, то цей вірш приймав участь у конкурсі "Некорисних порад", то захотілося і тут розмістити. Дякую.
Пригадала анекдот: Спить Штефко у калюжі, підбігає до нього Тарко і - лизь по щоці, а п'яний каже: "І не просіть, і не цілуйте, а за стіл уже все одно не сяду!".
Правильо, Оксаночко! Чому відмовлятися від такої солодкої радості, як шоколад! Якщо людині чогось не вистачає, або вона чимось незадоволена, то не може почувати себе щасливою.