"Знаття" тут від слова "дізнатися", а не "знати". У мить, коли людина помирає, перед нею проноситься усе її життя, і вона усвідомлює, які свої гріхи не встигла спокутувати.
У рядку: "Від утоми і для наснаги", - збивається ритм. Можливо, краще так: "Від утоми, а чи для наснаги". Хороша рима "пекла - запекло". А от кінцівка не вражає. Поезія - штука духовна, матеріальне - не її тема.
Якби всі вірші писалися за правописом, то поезія не розвивалася б. Зараз молоді поети пишуть усі слова у віршах з маленької літери, не вживають ніяких розділових знаків. Але ніякі редактори і видавництва не змушують їх користуватися правописом.
Можливо, й невиправданий. Та все-таки усі три звуки різні: [т'] - пердньоязиковий, [в] - губний, [к] - задньоязиковий. Хоча, звичайно, збігів приголосних краще уникати. Дякую, Катрусю.
Ну тоді ви почали "за задравіє" - про храм, а закінчили "за упокій" - про книгу... А щодо "піднятися до Бога" - то це і є сенс нашого земного життя. І людина не така вже й мізерна. Бо "створена за образом і подобою Бога".
Перший вірш більш художній. Але українською "ллє", а не "льє". Щодо змісту, то деякі місця незрозумілі. Наприклад: "У всепрощенні сходить Вічний Бог", думка не закінчена. Де Він сходить і чому? Взагалі-то Він не сходить, це ми до нього маємо піднятися. "Сторінки книги, наче два крила Несуть у світ співучу рідну мову. Тут зібрані скарби усіх часів, Усіх народів - тут жива криниця". Про яку книгу мова? Про буквар, підручник хімії чи Біблію?