Олександр ГУНЬКО
*
* *
Вночі
на землю впало небо...
Зірками
сповнилась ріка.
І
я по них ішов до тебе,
Неначе
вічністю блукав.
Такий
незвіданий ще берег.
Такі
незаймані світи.
І
тільки тиша, тільки шерех,
Як
невимовності мотив...
І
тільки десь аж на краєчку,
На
перехресті ночі й дня,
Від
тебе зовсім недалечко
Я
сон свій віщий доганяв.
|