«Найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування» (Екзюпері). А щодо життя, то воно стає не кращим чи гіршим, а просто іншим. І місце щастю в ньому завжди є, якщи ми теж змінюємосся разом із життям.
"Зарево" - русизм. Українською "заграва". Не зовсім зрозумілий 4-й рядок. А в останньому краще "на спині". Інакше можна зрозуміти, що ліричний герой разом з мурахами іде ПО чиїйсь СПИНІ. У п'ятому рядку вжита метафора: "Жбурнувши жменю посмішки у мене". А продовження в шостому - без метафори: "...ти знову заховала її в скриню". Треба метафоризувати образ. Наприклад: "...сховала знов її ти в серця скриню". Успіхів!
Пояснюю. Речення "Мені бузок не був би милий" має дієприслівниковий зворот "Про неї слово не сказавши". Тобто мова йде про бузок (підмет), який "не був би милий", якби про вашу маму не сказав слово. А автор мав на увазі зовсім інше: це сам він, а не бузок "про неї слово не сказав(ши)". Однак у реченні нема авторського "я". Іншими словами, речення повинно бути побудовано так: "Мені бузок не був би милий, якби Я про неї не сказав слово". Тут уже не одне, а два простих речення, в кожному з яких є підмет і присудок. Колись замолоду я працював у піонерському таборі вихователем. Одна дівчинка написала вірш, який починався так: "Однажды сидя у костра, ко мне пришли воспоминанья". Я її запитав: "А як це вони прийшли, сидячи біля вогнища?" - "Та це я сиділа, а вони прийшли". - "А звідки видно, що ти сиділа? Про тебе тут нема мови. Йдеться виключно про твої спогади". Вона зрозуміла. В українській мові (як і в російській та білоруській) не завжди можна вживати дієприслівниковий зворот. У подібних конструкціях має бути складнопідрядне речення.
Остання строфа не дуже вдала. По-перша, граматичне неузгодження. Дієприслівник (сказавши) означає додаткову дію. А виконавця дії визначає підмет (бузок). Формально виходить, що бузок не сказав слів про маму. По-друге, кінцівка занадто просто. А у вірші вона має бути вбивчою.
Дуже щиро і пристрасно. Але техніку віршування не треба ігнорувати. Подекуди слабуваті рими (грудей-себе, жаги-сліди). У деяких місцях, по-моєму, збивається ритм (як у третьому рядку другої строфи). А оцей рядок я трохи не догнав: "Злизуєш з себе мене розіллято-розпінені сліди".