SITE LOGO
Пт, 08.11.2024, 19:58
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 2971-3000
Страницы: « 1 2 ... 98 99 100 101 102 ... 176 177 »

avatar
Комусь більше, комусь менше... але завжди є до чого прагнути! yes
avatar
Це написано живим, пульсуючим серцем, яке не збайдужіло, не зневірилось, яке досі шукає відповідей, себе у цьому світі, розуміння серед ближніх... Глибока річ, яку вартує перечитувати не один раз.
"Випромінюй світло світу" адресувався іншій людині, навіть, якщо хтось себе там упізнав, не слід усе брати на свою адресу, про інших також не слід забувати.
З поверненням! Тішуся, що ти тут є!!!
avatar
Кожному з нас чогось "не хватає" :) Вибачаю! yes
avatar
Гадаю, це роздуми про наболіле кожному з нас. Ось якби цьому змісту трішки форму підрихтувати - був би добрий вірш yes
avatar
Хай доні сонечко всміхнеться у довгім плетиві стежок! yes
avatar
О як же любо-мило серцю читати таткові віршІ!
Аж бачу ручки розпростерті і сяйво донечки душі... confu9
avatar
Та "тоді би" в нас нема ще - то ж пятірка тут найкраща! :)
avatar
Знаю... shy Мовчання деколи буває більше промовистим, а ще погляд... Та що робити, коли не можна торкнутись навіть поглядом, не те що вустами чи долонями...
avatar
Ой, Світланко, як би ж то ту усмішку можна було довго втримати на своїх вустах... shy
avatar
Наталочко, з великим задоволення прочитала цього чудового дитячого віршика для дорослих. Його б дати прочитати усім "хробакам" на науку.
Все таки мені проситься "хробак", він більш український :)
avatar
А де матуся-їжачиха загубилася? :)
А синочки - справжні козаки! up
avatar
За сум можна було б і 12 поставити, чи й 13... :)
avatar
Попри всі облуди цього світу - душа хоче вірити у Диво... yes
avatar
Лиш би не надто часто, бо болю буде надто багато... shy
avatar
Прагну віри і вірю в омріяну мить!
Дякую, Дорогенька, за такі життєдайні слова, аж крила мої піднялися до неба від тепла, що струменить від тебе до мене крізь простір і час! console
avatar
Композитори є, вони вже пишуть пісеньки на мої слова, може й колись до цього дійде, хоча, як на мене, він надто болючий, аби його ще й співати... shy
avatar
Мене також болить, та біль цей такий солодкий аж до запаморочення... confu9
avatar
А він з тих походів ніколи й не вертав... shy
avatar
Я також постійно чую музику у своєму серці, щоправда деколи вона буває тужливою, але завжди навіває мені надію на Диво. Дякую Вам за такий теплий відгук!
avatar
Треба крила витягати - за Пегасиком злітати! confu9
avatar
Хотіла - але не зловила... shy
avatar
Світлі "конкуренти" з'являються tongue yes
avatar
Ні, мій "пегас" трохи живіший... на цім я хотіла зловити "пегаса", який десь завіявся в просторі-часі :)
avatar
Сподіваюсь, що знайде і захоче ще більше знайти... yes
avatar
Куди ідеш, самотній подорожній?
Так часто пекло схоже нам на рай.
Не раз в засліпленні зриваємось в безодню,
Коли в душі зневіри понад край.
Віщує крук загибель, ти не чуєш?
Студений вітер пристрасть роз'ятрив?
У темних водах світло не ночує,
У серці втікача – лише надрив.
Залишиш дім - куди ж тоді подашся?
В чужих краях – лиш озеро оман.
Так часто ми у пошуках за щастям
В дорозі заподіюємо ран
Не лиш собі, а й ближнім, які поряд.
Чи ж варто у безодню так спішить?
Тече вода через роки і гори,
В ріці Життя тамуєм ненасить
За волею, якою вічно марим,
І за вогнем, що серце обпіка...

Та серце знов занурюється в чари -
Любові чари, правда є така! shy
avatar
Вірш схожий на вихор, що пронісся над головою - захопив і збентежив, сподобалося! Якщо виправите малесенькі помарочки - він буде досконалим не лише по суті, а й по формі. Та головне все ж - Ваш вірш живий і пульсує! yes
avatar
Вітаю Вас, Ігоре, на нашому сайті! Сподіваюсь, Вам тут буде тепло, світло і затишно, тут Ви знайдете багато світлих душ, а Ваша поезія засіяє ще світліше!
avatar
СЕРЦЕ МАТЕРІ

Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
Все міняється в світі щомить,
Тільки в Матері серце за сина
Всі віки однаково щемить.

Запорошує пам’ять снігами,
Вже й на скронях давно сивина,
Та у серці лиш спомин про Маму,
Наче спалахом сонця зрина.

Це її перед сном колискові
Навівають нам райдужні сни,
А у Маминім сяйві любові
Виростають змужнілі сини.

Це вона нас навчає любити
Рідну землю, життя і людей,
І теплом материнським сповиті
Ми по світу крізь терня ідем.

Серце Матері схоже на птаха:
У тривогах тріпоче завжди,
Бо летить без вагання і страху
Визволяти дитя від біди.

І які б нам хвороби та муки
Зла недоля в житті не несла –
Нас зціляють лиш Мамині руки,
Що торкаються ніжно чола.

І коли всі вже програно битви,
Смерть ось-ось у лещатах скує –
Тільки Мамина щира молитва
Порятує дитятко своє.

Хоч від праці вона похилилась
І від літ посивіла коса –
Наймилішими серцю лишились
Її ніжність, любов та краса.

Все життя ми несемо той спомин
Про усмішку та очі сумні.
Повертаймось частіше додому,
Щоб вклонятись її сивині!

Вічна Мати, що зветься Марія,
Шле молитви за нас в небеса,
І горить в кожнім серці надія,
І щомиті любов воскреса...

Це від мене для Твоєї Матусі, почитай їй від поетки з далекого рідного краю... shy
avatar
В них є все те, що є у будь-якій людині, а це - добре і погане, світле і темне, сильне і слабке, космічне і приземлене, святе і грішне...
Дякую Вам, пані Катерино!
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz