Хай наші мрії любов'ю пахнуть, Ще пахнуть небом, весною, дивом, Бринять зірками в краплинках зливи, Злітають в небо чарівним птахом І проростають у щось правдиве, Що подолає вершини й терня, Зігріє сонцем самотні ночі, Хай це правдиве, яке пророчим, Із нами буде, помножить зерна, Що вродять щастя, якого хочем!
Голубонько, трави, в які я ходила вмиватись, Одні вже стоптали, а решта - згоріли під сонцем... Мабуть, відвернулись від мене небес охоронці, Мабуть, мої втрати - за власні гріхи всі розплата...:shy:
Я - крихітка раю, та часом загрузну у морок, Не можу здолати стрімке під ногами провалля, Душа, йдучи терням, втрачає колишню прозорість, Щоденно карбує утрати на долі скрижалях... Я - крихітка раю, що вирвана з раю для чогось, Шукаю стежини до вічно-існуючих істин, Віками блукаю у мороці в пошуках Бога І прагну напитись з джерел життєдайно-пречистих...
Е ні, пане Пилипе, Ви так нічого й не зрозуміли, це він тілом пішов, а душею залишився навіки зі мною... дУші без тіла ой скільки всього можуть ще накоїти!
Так гарно лягла на душу та твоя "наївна любов"! Ось згадалося недавнє, трохи кінець підлаштувала -
Замерзають в парку тіні ліхтареві, Де хтось вчора грівся в сонечка теплі, Навіть зимно в лапи скам'янілим левам, Що сидять віками на сирій землі. Скоро забіліє, грудень на світанні Викладе в пюпітри оберемки нот, Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання, Що злетять у віршах до ясних висот. Поцілункопадом ти укриєш губи, Всепроникним словом серце звеселиш... Знаєш, те, що справжнє - ти повік не згубиш! Знов любов наївна проростає в вірш...
Роксонанко, та я звісно це з гумором писала, я ж відчуваю, що тут ніхто ні на кого не образиться і зробить вірні висновки, мені просто зайвий раз хотілося з тобою і Віктором поспілкуватися, бо обидвох Вас дуже шаную і люблю Ваші душі!
Наталочко, сама вже не рада від цієї енергетики, біля мене навіть електричні прилади, незалежно від розміру, виходять з ладу, якщо у мене "енергетичні спалахи", лампочки вибухають, годинники на мені сповільнюють хід, а потім зовсім зупиняються, тому й не ношу, а ще багато всього, чого не буду перераховувати, аби не налякати , а про вплив на людей взагалі мовчу...ось така вся аномальна...
Вікторе, чи бува не мої коментарі у тебе викликають сумніви щодо їх щирості??? А ну-ну з цього місця мені поясни доступніше! Так, Роксолану мені не ображати, а то будеш мати справу зі мною! А збіг приголосних - "хвороба", яку можна лікувати, я на неї також бува хворію... Гадаю, Роксоланка, все прийме до уваги і після таких коментарів буде писати так, що ми її ніколи не наздоженем, вона ж крилата ! Усіх Вас двох любою!
Жінка ти? Ні! Ти – Душа, що в жіночому тілі Мусить крізь терня світів до зірок прориватись. Хто і за що на цю Душу поставив печаті? З неба чатують всіх янголів погляди пильні. Важко не зрадити власну Божественну сутність, Надто, коли з твоїх крил залишилося шмаття, Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття, В світі облуд повертатись до істин забутих. Долі стрімка течія викидає на скелі, Демони ринулись – прагнуть тебе вполювати, Болю рубіж перетнула, прорвала всі ґрати, В пошуках вічних своєї під небом оселі. Янголи очі відводять – не страшно спіткнутись. В серці гірчить – це ж Душа омивається світлом! В миті зневіри рятуєшся в щирих молитвах, Віриш – до неба крильми неодмінно торкнешся. Долю напишеш у віршах лише життєствердних І розфарбуєш в палітрі барвисто-гарячій, Будеш всміхатись й тоді, як Душа твоя плаче, І без страхів в невідомість ступатимеш твердо.
Ти, Роксоланко - Душа, що в жіночому тілі Прагне крізь терня дійти до одвічного раю! Хай не затьмариться світло, котре в тобі сяє, Хай не розвіється янголів з неба прихильність!
Ти чуєш шепіт Всесвіту довкруж? Бринить струмок, тривожно вітер свище, Мов прагне загасити попелище, В якім людських згорає сонми душ. Звучить космічна музика небес, У ній – мотиви смерті й перероджень, Падінь у прірву, злетів, нових сходжень - Усе, що поміщається на хрест. Бринить душа, ледь чутно, мов скрипаль, Котрий порвав всі струни у натхненні. Ці звуки, наче кров по наших венах, Пульсують в нас і манять душу вдаль. Почуй ці звуки! Відчини їм серце, Знайди свої утрачені сліди, Якими йшов крізь терня, не один – Із янголом, що знає усі дверці. Бринить космічна музика. Прозрій, Відкрий для неї радісно обійми, Якщо душа втомилася у війнах, Від нескінчених світу веремій. Хай біль життя, зростаючи стократ, В нас не заглушить звуків диво-світу – Ясних світань, птахів у травах літа, Закоханих сердець у зорепад… Світ не німий! Це диво розпізнати Спроможна лиш окрилена душа, Яка навчилась вірити, прощать Й не втратила спроможності сіяти!
Після прочитаного наче й слів бракує, щоб висловити свої почуття... Щемно і по Справжньому!
Буваю я різна – нестримно-сліпуча, Чи тиха ріка, що приборкала хвилі, Осяяна щастям, долаюча кручі, Чи птаха самотня, що крила втомила. Буває, що серце у грудях схолоне, Вітрами недолі на шмаття порвАне, За мить – заіскриться душа, наче промінь, Що з висі прорвався крізь морок й тумани. Буває, не вмію скінчить розпочате, Зриваюсь у відчай, як прірву глибоку. Та вчуся щодень я образи прощати, Із болю і зрад розуміти уроки. Я надто чуттєва і несамовита, За голосом серця іду, як по грані. Я милостей в долі не вмію просити І часто собі заподіюю рани. Не вмію ходити протореним шляхом, Нікому скорити мій дух не під силу. Я дихаю волею, наче та птаха, І часто кажу собі: "Боже, я вільна!". Залюблена в небо, у прагненні лету, Бажаюча гніву і смутку позбутись, Із серцем гарячим, душею поета, В одвічних шуканнях найвищої суті...
Сильно, пане Іване, і чуттєво водночас, навіть мене зачепило ( що буває не так часто). Лише у кінці "ті" (це люди, я розумію) - тому вони мають бути не "що", а "хто" або "які", подивіться уважно.
0
А ну-ну з цього місця мені поясни доступніше! 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('