Віками нам казали: "ви не люди, Без роду-племені, невільники, отара...", Вбивали віру й волю в наших грудях Голодомор, Сибір, катівні, чвари... Мільйони душ обірвані на злеті, Розтрощені кістки не заростають. Надміру вже сумних на долі вплетень, Що досі кров'ю чорною стікають! Минають люди, племена, держави цілі, І "бумеранговий закон" чимраз сильніший. Болюча пам'ять не повинна вкритись цвіллю!!! Мільйони жертв людських було тоді НАВІЩО???
Так, ще веду, не вмерла досі в мені надія на добро. Душа людська любові просить, а не змагань в "рубанні дров", В якім летять скалкИ колючі, що ранять душу і серця... Аби здолать найвищі кручі - просімо милостей в Отця!
Передаю йому привіти, Не лиш йому - на цілий світ. Хай яскравіше світло світить, А крила - просяться в політ, Бо зореліт не кожен має, Щоб до зірок собі літать... У слові Правди - крихта раю, Анумо серцем віршувать!!!