ПРИСТРОМИ
Доторкнусь пучками, потривожу, Й стрепенеться серце, наче птах, -- Ще стоїть, як лопухова рожа, Пізнє літо в нічиїх садках. І хатина -- нічия, мов привид. В ріст людський -- кропива й лобода. На причілку -- знелюдніла слива У криницю сонну загляда. А спориш! -- уже й за пліт пробрався. А пирій! -- хоч в голови клади. Житній колосок мов заблукався В царстві самоти і лободи. Тут і ми заблудимось, як в лісі. (Онде прач, диви, одежу прати...) Клямка від дверей стирчить у стрісі, Щоб чужий не вліз, бува, до хати. Вже грушки достигли й перестигли. Романець розрісся на межі. Застогнали двері і впустили -- Ми ввійшли, бо ми тут не чужі. Рушники на стінах і портрети, По кутках -- лампадки й образи. У коморі -- то сумні прикмети -- Проросли дві сливові лози. Ми удвох. Ми тут були. Дай, Боже, Скільки вже води з тих пір спливло! Доторкнусь пучками, потривожу Те, що відбулось і відбуло. І тобі й собі загляну в душу: Пам`ятаєш ту зірчасту ніч?!. Обтрусило нас життя, як грушу, Розтоптало й подалося пріч! ...Чи тепер уміють так кохати? Доле відсподівана моя! Сидимо на призьбі коло хати -- Нічиї: нічий і нічия.
Додав: LedyDelfin (25.11.2011)
| Автор: © Валентина Савелюк
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА