Сніг хурделить за віконцем, Пеленою світ вкриває. А душа так прагне сонця І того, що знов втрачає. Без любові – душа квола, Мов у небі птах безкрилий, Без тепла людей навколо Для душі ніщо не миле. Без надії – сонце гасне, Світ здається чорно-сірим, І життя таке нещасне, Як в добро втрачаєм віру. Хоч, здається, аж півсвіту Замели ці сніговії, Та під снігом будуть квіти, А під відчаєм – надія! Хоча світ навколо сірий, В нім багато болю й зради – Віджени з душі зневіру, Жити є чого заради!
Всі мої таємниці з презирством даруєте всім, Не здаюсь, бо давно уже звик до лялькових баталій, Де, стріляючи в душу, дарують несправжні медалі, Де нас кличуть у гості туди, де насправді наш дім.
Навіть впавши в болото - болотом людині не буть! Те, що сльози давало, чіпляє тепер тільки губи, Розчинившись у посмішці, світу показую зуби. Найболючіші рани під вітром колись заростуть.
Надто швидко ви ставите крапку на тім, що живе, Бачу знову свій шлях, забуваючи спрагу і втому. Вам пора вже тікати, бо я повертаюсь додому, Рідне світло мене у обійми цілющі зове.
Доки в венах тече, доки в грудях калатає мить, Сонце ще не погасло і далі веде по дорозі, Мої рими покажуть - я знову боротися в змозі, В мене порох знайдеться і віра у грудях горить!
А пошкоджені крила літають, вони заростуть, Голос кличе мене, я руками хапаюсь за зброю, Повертаюсь додому. Я знову готовий до бою. А зимові дерева - весною ще раз зацвітуть!
Мені дуже близький твій вірш, але я його побачила у такому варіанті...
Дякую, Василю! Собори наших душ - рукотворні, саме від нас залежить - як довго служитимуть світлій меті навернення і чи не розсиплються у тлін від наших облуд...
А давай мінятись будем: раз - я віра, інший - ти, Якщо поле освітить - проженемо всю облуду. Ну а лаври - хай ростуть, омиваючись дощами. Вода точить навіть камінь. Ми - шукаєм в Слові суть!
А чому я нічого про це не знаю? Оксанко, а Ти можеш мені кудись цю пісню скинути? В мене черговий вечір заплановано, хотіла б там твою пісеньку дати послухати
Дизайн, малюнки - звісно добре, але другий раз не дуже хочеться її читати, за виключенням окремих авторів, слід було більш вибірково віднестися до вибору віршів, як на мене...