Жив Поет, який озвучив Ніжним словом пісню кручі, Що віками непорушно Дарувала тінь воді. Стиглі зорі впали в душу, Сльози мріями осушу І життя полюблю дужче, Скажу серденьку - радій!
Більше плакати не буду, Сонце вип'є сум у грудях, Вітер пристрасті остудить І розвіє всю печаль. Переболене забуду, І повірю знов у чудо - Є навколо гарні люди Із душею, мов кришталь!
Хай комиш із осокою Над широкою рікою Не печаляться людською Безпорадністю душі. Не прийшла пора спокою, Ми, Поете, ще накоїм, Лиш люби мене такою - Сум ховаючу в дощі!...
Пані Галино, почитала Вашого вірша і коментарі до нього, і гадаю, у словах кожної зі сторін є рація ( це я вже кажу як адвокат) . Я писала так у кінці 90-х, коли починала свій творчий поступ, неодноразово також виступала зі своїми віршами перед тисячними аудиторіями, тоді звертала увагу лише на зміст, а над римою і формою майже не замислювалась, та пройшли часи, я трохи подорослішала, як поет, і нині мені хочеться вже досконалий зміст вкладати у довершену форму, цьому потрібно вчитися все життя, бо межі досконалості немає... А Віктор не хотів Вас образити, лише по-дружньому дав слушну пораду, не потрібно ображатися, бо нам вчитися ніколи не пізно
Мудрі речі Ти добре "втовкмачив" Геть усім, що незрячі в душі! Бруд земний можуть змити дощі, А душевний - лиш слово, що значить Вічних істин глибинну їх суть, Що віками є непроминущі, І лягають, мов зерна, у душах Й стиглим колосом завтра зростуть...
Дякую Тобі, Вікторе, за цього вірша! Сподіваюся, що зерна добра, правди і любові, які є у Твоїх словах - проростуть у душах людей, яких це слово торкнеться
Дякую, Оксанко, на доброму слові! Я щоправда ніколи спеціально не обираю тем, вони виринають самі у мить великих душевних переживань, а мені залишається зовсім мало - лише встигати записувати свої почуття та емоції на папір (чи дисплей).
Дякую, Сашко! Так, справді - ми творили з Віктором у парі, тому, якщо за його вірша потрібно дякувати лише його власному талану, то мій вірш - спільна сумісна творчість моя з Віктором
Шкода, що не існує, тому приходиться ставити на неї (душу) латки, аби не була схожа на решето . А щодо скаліченої душі - то думаю, що може, вона ж болить і у стражданнях зроджує чудові вірші ( усе велике народжується у потугах і муках, така правда життя). А вони нехай собі ображають на здоров'я, аби я не носилася з цими образами, на збирала їх на дні душі, а відпускала, наче пташенят з гнізда - нехай летять і не повертаються! Дякую, Русланко, за теплі слова!
Так, Русланко, погоджуюсь, що поезію потрібно пропускати крізь душу, тоді вона буде живою, пульсуватиме теплом і світлом людини, яка її створила, а відповідно - знаходитиме відгук в інших душ, хвилюватиме їх, надихатиме до життя і нових звершень. А ці три слова "Пережити, вижити і жити!" вперше у своєму вчорашньому вірші під такою ж назвою написав Віктор Кучерук, так що я гадаю - саме він заслуговує на теплі слова вдячності.
Так, Оксанко, коли з подібними словами до нас звертаються у важку хвилину - це робить нас сильнішими, повертає віру у власні сили, надихає до життя. А так хочеться хоч деколи чути подібне, особливо від близьких нам людей, бо тоді слово несе особливий позитивний заряд і стає цілющим ліком для серця і душі.
0
. 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('