SITE LOGO
Пт, 19.09.2025, 08:34
Меню сайта
Наш опрос
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1711-1720
Страницы: « 1 2 ... 170 171 172 173 174 ... 530 531 »

avatar
Дякую, Юлечко, за добрі слова. Весни у серці навзаєм бажаю!
avatar
Оскільки "жінка – це ще й тонка та чутлива натура, якій потрібні піклування та ласка" - вона б дуже хотіла, аби до неї ставилися "з особливою турботою та любов*ю" не лише один день у році.
Любі чоловіки, шануйте і бережіть своїх жінок завжди, якщо ми Вам і справді такі дорогі - тоді щодня примножуйте наше "жіноче щастя"! happy2
avatar
Дякую, пані Валентино, скажу у відповідь - " хто б говорив" про здорово і прекрасно... Навіть якщо мовчать - не наважуються сказати, та нехай їм буде...
Справді, так приємно щоразу зриватись у світло, прозріння і вище...
Я минулого року написала цього вірша, нині він мені пригадався, але полинув трохи по-іншому, більш оптимістично і весняно, в першому варіанті було "зриваюсь у темінь...", я подумала, що не буде великого гріха, якщо я власне дітище трохи підрихтую, нехай пульсує у ритмі весняних інерцій happy14
avatar
Нехай весна проживає не лише у мріях! happy4
avatar
Та це ще мої перші проби пера, це швидше римована проза...
avatar
Щасти й Тобі, нехай в житті твоєму
Любов на місці першому стоїть! yes
avatar
Пане Пилипе, я з Вами цілком погоджуюся - треба милуватися красою природи у її первозданному вигляді! roze
avatar
Я піду у туман
І для тебе залишуся віршами,
Там, де смутку нема,
Лиш мелодії янгольських сфер.
На скрижалях душі
Ми історію нашу запишемо.
Йдуть весняні дощі,
Затягаючи нас в круговерть.
Ти підеш по слідах,
Які мною для тебе залишено,
Хоч весняна вода
Їх сховає у сірий намул.
Проростаю в слова
І пульсую у Всесвіті... тишею.
Мене в серці сховай -
Я розвію у ньому пітьму! happy14
avatar
Дякую, пане Пилипе, що завітали!
avatar
А ти знаєш - що є в нас основою?
Що є сенсом Господнього промислу?
Кожен день нас усіх проскановують -
Наші думи, бажання і помисли.
Залишається грань незбагненою
Поміж світлом і тінню одвічними,
Наша кров, протікаючи венами,
Нам життя по краплині відлічує.
Стерто грані між днями і ночами,
Між гріхом, що вростає у праведне.
Що нам зорі ясні напророчили?
Постелили б собі, якщо знали би...
В цьому світі, зневірою зморені,
Йдем наосліп крутими стежинами,
І душа, мов землиця незорана,
Прагне трішки зігрітись... Людиною.
І нічого у цім дивовижного,
Бо єдиною, всім зрозумілою,
Є любов, що даруємо ближньому -
Мова Бога і Всесвіту цілого!
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz