SITE LOGO
Пн, 25.11.2024, 11:14
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 5131-5160
Страницы: « 1 2 ... 170 171 172 173 174 ... 176 177 »

avatar
А це такий неспокійний сум чи сумний неспокій у нашого Dida inverted
avatar
Аля, аля... і дух мій той, що тіло рве до бою! :)
avatar
Горю, горю, Ігоре, часто спопеляючи себе майже до тла, та завжди воскресаю після цього ще сильнішою... не знаю, як тілом - за духом так! confu9
avatar
В цім світі надто є оман, що заподіюють нам ран... shy
avatar
Все гаразд, не слід вибачатись без вини :) . Успіхів!
avatar
yes Дакую!
avatar
Я гадаю, що мало який "напівпоет" визнає свою половинчатість inverted , а от Поет ніколи не прибільшить, а швидше применшить свої заслуги yes Я роблю висновки up
avatar
Ігоре, а які звіти, що то за робота така? question
avatar
Ой, які ж то ви Поети - "з головою, більше й більше..." :)
Є, на жаль, напівпоети, які пишуть напіввірші...
avatar
Добре плескати в долоні, коли очка трішки сонні... dry
avatar
Порожнечі слід заповнить світлом віри і любові! yes
avatar
Оптимізм - хороша штука, особливо при розлуках... :)
avatar
"Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора."
Леся Українка yes
avatar
Слово завжди було ліком чоловіку! yes
avatar
Видно, ми занадто грішні...
Мо* старатись тре* сильніше
І писати кращі вірші,
І ставати ще світліші,
І мудріші, і добріші?... :)
То ж і будем щасливіші!
avatar
Може й спуститься, якщо ми це заслужим,
Та для цього постаратись треба дуже! yes
avatar
Я на захист Діда встану -
В нього ж серце полум'яне!
Щоби віршики писати -
Мусять Музи надихати,
Молоді і довгокосі,
Які рими гарні носять... :)
Нехай Дід кавалєрує -
Ми ж йому поаплодуєм!
avatar
Звісно, вІршами й піснями не засипем усі ями,
Не позбудемось розрухи... Треба нам зміцніти духом,
Жити, а не прозябати, як один, усі завзято -
За добро, за правду й волю, за Вкраїни кращу долю! yes
avatar
Сни про коханих надто багато для нас значать, особливо, коли закохані в розлуці...
Я так прагну продовження снів, що пройшли -
Плавні лінії тіл, що на стелю лягли,
Мерехтіння тіней і гарячих думок...
Це – любов, що з’єднала нас, неначе місток.
Божевілля долонь і вінок з наших рук,
Невгамовного серця надривистий стук...
Це вогонь Твоїх синіх, бездонних очей
Заманив мене в прірву жагучих ночей.
Всі любові слова заніміли у мить,
Впала тінню розлука на неба блакить,
Зла реальність обрізала крила у мрій,
І тепер лиш у сні промовляю : “Ти – мій...”.
Якби сни мої стали реальними знов
І воскресла похована вчора любов,
Я би серцем торкнулась до райдужних мрій
І гукнула у всесвіт, що Ти – тільки мій!...
avatar
Дякую за довіру! yes
avatar
Будь зі мною! - В долі вимолюю
Взимку, весною, літом і осінню.

Будь зі мною холодними днинами,
Станемо разом душі половинами.
Будь зі мною довгими ночами,
Разом з тобою любов напророчимо.
Будь зі мною в мріях окрилених,
Навіть, як буду я надто знесилена.
Будь зі мною пристрасті сповненим,
Руки твої - на обійми невтомними.
Будь зі мною в щасті і відчаї,
Щедрим на ніжні в любові освідчення.
Будь зі мною вічності митями!
Надто без тебе серце болітиме...

avatar
Дякую, Андрію! yes Сподіваюсь, будуть берегти і леліяти tongue
avatar
Не дамо Вам сумувати - змусим краще віршувати,
Через терня до зірок надихнем зробити крок! :)
avatar
Повертайся! :)
avatar
В цього світу страшній круговерті,
Коли душу і тіло цькують,
Коли більшість живе, наче мертві,
Про свою забуваючи суть –
Дуже важко, хоч вірю: можливо,
В собі душу святу зберегти,
І на зло ворогам всім – щасливо
По шляху Віри й Правди іти.
Не зважати, що скалкою в оці
Будуть мої для когось діла.
Від підніжок на кожному кроці
Не згорить моє серце до тла.
Хоч живу не заради я слави,
Часто йду не туди, де усі –
Та підступне, зрадливе, лукаве
Не зведе мене на манівці.
В моїм серці вогонь ще палає,
В непокірних думках голова,
Бо я віри в Добро не втрачаю
І душа моя все ще жива!
avatar
Спробувала словами описати останні миті життя і відчуття жінки-воїна у мить, коли душа покидає тіло, але словами неможливо описати всю гаму відчуттів при цьому... ЦЕ треба пережити...
avatar
Оніміло плече,
Бо під серцем - роз'ятрена рана.
Перед моїх очей
Чорних хмар пошматовані плями.
Рука ката
Надто довго чекала на жертву.
Утікати?
Вже пізно! Чую подих холодної смерті.
Знавісніла
Юрба вимагає видовищ кривавих.
Я втомилась,
На спочинок душа має право!
Перед взором
Життя, наче кадри, поволі спливає.
Неозорість
Небес мою душу спокушує раєм.
Так незвично -
Моє серце надривно не б'ється.
Бачу Вічність,
Хтось незримий до мене сміється...
На аренах
Життя усі битви за Правду скінчила.
Магдалена
Пішла... Вільний дух Вам у спадок лишила...

Колись мені наснився сон про останній бій Амазонки, цей сон я спробувала записати...

avatar
Дякую, Ігоре, за такий гарний коментар, на тему "напів" можна ще так багато написати і прозою і віршами... yes
avatar
Мабуть, у своїх минулих життях я була воїном... :)
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz