Я на захист Діда встану - В нього ж серце полум'яне! Щоби віршики писати - Мусять Музи надихати, Молоді і довгокосі, Які рими гарні носять... Нехай Дід кавалєрує - Ми ж йому поаплодуєм!
Звісно, вІршами й піснями не засипем усі ями, Не позбудемось розрухи... Треба нам зміцніти духом, Жити, а не прозябати, як один, усі завзято - За добро, за правду й волю, за Вкраїни кращу долю!
Сни про коханих надто багато для нас значать, особливо, коли закохані в розлуці... Я так прагну продовження снів, що пройшли - Плавні лінії тіл, що на стелю лягли, Мерехтіння тіней і гарячих думок... Це – любов, що з’єднала нас, неначе місток. Божевілля долонь і вінок з наших рук, Невгамовного серця надривистий стук... Це вогонь Твоїх синіх, бездонних очей Заманив мене в прірву жагучих ночей. Всі любові слова заніміли у мить, Впала тінню розлука на неба блакить, Зла реальність обрізала крила у мрій, І тепер лиш у сні промовляю : “Ти – мій...”. Якби сни мої стали реальними знов І воскресла похована вчора любов, Я би серцем торкнулась до райдужних мрій І гукнула у всесвіт, що Ти – тільки мій!...
Будь зі мною! - В долі вимолюю Взимку, весною, літом і осінню.
Будь зі мною холодними днинами, Станемо разом душі половинами. Будь зі мною довгими ночами, Разом з тобою любов напророчимо. Будь зі мною в мріях окрилених, Навіть, як буду я надто знесилена. Будь зі мною пристрасті сповненим, Руки твої - на обійми невтомними. Будь зі мною в щасті і відчаї, Щедрим на ніжні в любові освідчення. Будь зі мною вічності митями! Надто без тебе серце болітиме...
В цього світу страшній круговерті, Коли душу і тіло цькують, Коли більшість живе, наче мертві, Про свою забуваючи суть – Дуже важко, хоч вірю: можливо, В собі душу святу зберегти, І на зло ворогам всім – щасливо По шляху Віри й Правди іти. Не зважати, що скалкою в оці Будуть мої для когось діла. Від підніжок на кожному кроці Не згорить моє серце до тла. Хоч живу не заради я слави, Часто йду не туди, де усі – Та підступне, зрадливе, лукаве Не зведе мене на манівці. В моїм серці вогонь ще палає, В непокірних думках голова, Бо я віри в Добро не втрачаю І душа моя все ще жива!
Спробувала словами описати останні миті життя і відчуття жінки-воїна у мить, коли душа покидає тіло, але словами неможливо описати всю гаму відчуттів при цьому... ЦЕ треба пережити...
Оніміло плече, Бо під серцем - роз'ятрена рана. Перед моїх очей Чорних хмар пошматовані плями. Рука ката Надто довго чекала на жертву. Утікати? Вже пізно! Чую подих холодної смерті. Знавісніла Юрба вимагає видовищ кривавих. Я втомилась, На спочинок душа має право! Перед взором Життя, наче кадри, поволі спливає. Неозорість Небес мою душу спокушує раєм. Так незвично - Моє серце надривно не б'ється. Бачу Вічність, Хтось незримий до мене сміється... На аренах Життя усі битви за Правду скінчила. Магдалена Пішла... Вільний дух Вам у спадок лишила...
Колись мені наснився сон про останній бій Амазонки, цей сон я спробувала записати...