SITE LOGO
Пт, 22.11.2024, 09:29
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 5161-5190
Страницы: « 1 2 ... 171 172 173 174 175 176 177 »

avatar
Натура в мене така войовнича і прізвище в одному з перекладів "людина з рушницею", хотіла б не воювати і заспокоїтись нарешті, та світ навколо і загострене почуття Справедливості не дають спокійно спати моїй душі... confu9
avatar
Ой, Лежебоко, не сумуй,
Свій смуток випусти на волю,
Не бійся Ти собі дозволить
Впустити в серце знов весну!
І хай цей погляд із-під вій
Тебе бентежить, наче вперше,
Хай надихне до нових звершень
І крила дасть для Твоїх мрій!
confu9
avatar
Попрошу мене не перекручувати, пів тіла - це не пів людини, бо людина - то Душа! А в даному випадку з душею тут все гаразд, вона ціла і навіть більше. Тому про "півлюдину" говорити не спішіть, тим більше посилаючись на мене! Щиро, Валькірія yes
avatar
Світ ловив, немов Сковороду,
Не зловив - здіймають крила мрії.
Янголи, кохання, ностальгія...
З-під небес я більше не впаду! - колись мені писалося :)
avatar
Розбиратися не стану за "веселощі останні" yes
Не збагну все ж Ваших фраз...та хай буде - без образ! :)
avatar
console Завжди готова підтримати, Вікторе!
avatar
Як друг чотирилапий,
Чи навіть і на двох,
Залишився без хати
(притулком став для блох) -
Відкрий йому обійми,
Помий йому хвоста,
Плече своє надійне
Для лап йому підстав! inverted
avatar
Вікторе, мені аж не віриться, що це Ви так відгукуєтеся про мене і мої вірші. Я щаслива, що вони комусь можуть стати світлими іскорками у пітьмі цього світу або відповідями на наболілі питання. Заради цього варто жити! yes
avatar
Втечеш від світу -
Знайти одвіти
Ніяк не вдасться.
Зимою й літом
Ти мусиш вміти
Шукати щастя.
Хоч небо й сіре -
Птахи у вирій
Летіти стануть.
Як згубиш віру,
Чи люди-звірі
Тебе поранять -
Збери всю волю
Й хоч терня коле
У серце й душу -
Не поневолюй
Ти свого болю,
Щоб став ще дужчим!
Хай твої крила,
Які втомились,
Дощі омиють.
Вір - все, що миле,
Ти ще осилиш
Й торкнешся мрії! yes
avatar
Дякую, Ігоре, за таку велику медаль! yes От тільки думаю - куди я її повішаю? :) А віршовані коментарі, як і самі вірші, у Вас також дуже вправно виходять! up
avatar
Твої рими, вітрами сполохані,
Марять тим, яке ще не збулось.
Ти не в літо чи осінь закоханий -
У життя ти закоханий, ось!
confu9
avatar
Дякую, Вікторе!Як казав наш перший Президент - маєм те, що маєм... shy
avatar
Бомба - не бомба, може маленька петарда... confu9
avatar
Відповідати приходиться завжди, часом - надто дорогою ціною. inverted А пишатися я б не поспішала... :)
avatar
Вікторе, це така поширена людська "хвороба", вона в мене також є... а про граблі народ що каже? :)
avatar
Пробачати треба усім - бо образи значно більше травмують і випалюють душу у того, хто ображається, аніж шкодять тим, на кого ображаються. Інша справа - впускати тих людей у своє серце, довіряти їм найдорожче, повертатись до них спиною, не боячись отримати сокиру в плечі... варто замислитись... shy
avatar
Це я, Вікторе, дякую за теплі слова! Щодо переймання чужим болем - тут я з Вами солідарна, лише сумувати звикла наодинці ( свій біль лиш виливаю на папері), а радістю ділюсь з цілим світом yes
avatar
Не хвилюйтесь, Вікторе, смертельного нічого не трапилось (гадаю, що з мене вже досить)! Головне, що я до Вас знову повернулася, а з відстані часом бачиться краще... inverted
avatar
Так проникливо... аж до щему в грудях і дуже по-справжньому! Дякую за глибину і щирість написаного! console
avatar
А ми - лише люди, з душею у грудях
І серцем невтомно-гарячим,
Ми часто вчимо всіх повірити в чудо,
Сміємось - коли душа плаче...
Ми бачимо те, що не видно нікому,
На чорне не кажемо біле,
Наш дух бунтівний, що не знає утоми,
Веде нас до світлої цілі!
:)
avatar
Лиш той герой, який своє життя
Без страху за вітчизну покладає.
Лиш той поет, який всі почуття
На волю з серця-клітки випускає.
Лише герой на зло всім ворогам
Зуміє шлях тернистий подолати.
Лише поет простим для нас словам
Безсмертну силу й мудрість може дати.
Лише герой готовий йти на прю
Зі світом зла й ніколи не скоритись.
І лиш поет промовить: ” Я згорю,
Щоби у власних віршах відродитись!”
avatar
Таїсія, хочу відповісти Вам і підтримати такими словами!
Солодка мить
Не стала вічністю,
Душа болить
Недовговічністю.
Думи-вужі
Тебе замучили.
Розправ душі
Крила покручені!
Світ не порожній,
Хоч болем встелений.
Людині кожній
Любити велено.
Розлук мости
В житті стрічаються...
До зір лети -
Тобі всміхаються!
Собі прости
За сльози відчаю.
Весна і Ти
Навік повінчані!
avatar
Вірю - буде в нас бажання до нового віршування! :)
avatar
Так часто ми є в'язні самоти -
Від щастя свого ходим за півкроку,
Із помилок не робимо уроки,
Надії спопеляючи мости.
Як пристрасно у маревах літать,
Вигадуючи те, що нездійснене...
Та доки кров біжить по наших венах -
Ми вірим в диво й Божу благодать!
Усупереч законам самоти,
Зриваючи з душі облудні маски -
Душа все ж прагне ніжності та ласки...
До щастя треба вміти дорости!
avatar
З літери маленької я "поет" пишУ.
Кажеш, що нечемна я? Каюся - грішу... :)
avatar
Поете, не горюй,
Не час ще йти на плаху,
Знайди свою зорю,
Злети до неї птахом,
Впади з висот ясних
Дощем життєводайним
І променем весни
Проникни у всі тайни!
avatar
В пустелях світу повно міражів,
Які понавигадували люди.
Та хто ж нас за ці вигадки засудить?
Пітьма і Світло вічно на межі.
Ми надто часто граємось з вогнем,
Який то спопеляє, то підносить
Наш дух від щастя аж у високості,
Куди й орел ніколи не сягне...
В пустелях світу важко віднайти
Ту душу, що з твоєю - одне ціле.
Пройдеш крізь сотні різних перевтілень,
Та в серці тінь нестимеш самоти...
avatar
Чому душа так боляче болить,
Стикаючись з життям цим очі в очі?
Вона мов з тіла вирватися хоче,
Тамуючи за світлом ненасить.
Вона торкнутись прагне вічних істин,
До котрих люд давно вже збайдужів.
І лиш у мить – зі смертю на межі –
Від скверни й зла душа себе очистить.
В житті чи в смерті більше переваг?
Допоки тут ми – це нам не збагнути.
Та лиш душа, любовію діткнута –
Щаслива буде тут й на небесах!
avatar
У нас розуміння, я бачу, взаємне! Тому що поети ми трішки, напевно... :)
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz