Чому її ложе порожнє під ранок? Чому милий серцю від неї пішов? Питання болять, мов роз'ятрені рани, Аж спокій згубила Поета душа... А ось ще питання - чому? та й чому В цім світі лиш вибрані в змозі Теплом свого серця розтяти пітьму Й писати у римі, не в прозі? Чому тільки вибрані можуть творить Безсмертні для світу шедеври Й коли люд навколо у мороці спить - Поети - мов всесвіту нерви?.... Питання лишились - ЧОМУ? та й ЧОМУ?...
Повір, мине розлуки ніч, Що на дні серця оселилась. Ти пригадай, як ви іскрились Від щастя бути віч до віч! У диво віри не втрачай - Воно ще трапиться не раз! Почуй в вітрах відлуння фраз, Що з вуст Коханої злітають...
Ті, що інші, пишуть вірші, їм не спиться по ночах, Вони інші - та не гірші, більше вогників в очах! Скаже хтось - не з цього світу, наче з Марса він, мабуть, Інший скаже, "він - з привітом..." Дивна є Поета суть!
Намалюй вчорашній спомин Про бажань жагучих повінь, Що у серці вам розлилась, Мов найбільша Божа милість. Намалюй крилаті мрії, Той вогонь, котрий вас гріє, Підіймаючи до висі, Де Ви душами злилИся. Намалюй з Коханим осінь, Сотні сонць в твоїм волоссі, Ваше щастя променисте, Слід багрянцевий на листі. Намалюй бентежність вітру, Почуттів ваших палітру, Ніч кохання зорепадну, Над якою ви невладні...
Листя кольору сонця лежить під ногами, У повітрі - букет ароматів п’янких. Наче пензель Митця кольорів дивну гаму Змалював, щоб залишити спогадів штрих. Свіжий вітер, неначе гарячий коханець, Зграйку листя багряного вирвав з-під ніг. Закружляв вітер листя і нумо у танець - Вальсувати в шаленстві посеред доріг. Промінь сонця у вічі заглянув грайливо, Пробудив в мені спогад солодкий, мов гріх. Знов у серці моєму від пристрасті зливи, А на листі, здається, сліди Його ніг. Ностальгічно-солодке і трішки тужливе Почуття у мені, від якого щаслива. А сліди не на листі - на серці лишились! Лиш мої почуття - у віршах розчинились...
А я - стихія, що у веснах Десь заблукала не на жарт... Щоб до життя душа воскресла, Щоб повернуть до серця гарт. А я насправді - лиш здаюся, Що ношу сонце у душі, У ній - з пітьмою вічно б'юсь я, У ній - холодні йдуть дощі... У ній бувають хуртовини І водночас - пекельний жар. Сама себе здолать повинна, Не знаю - кара це чи дар? А, може, Господа прокляття, Що мене хоче відректись? Та док горить моє багаття - Душа злітає в небовись!
Безлисті мокрі віти колишуться під вітром, Усе завмерло наче в наближенні зими. Та в твоїм серці тепло і почуттів палітра Барвиста й сонцесяйна... в любові під крильми...
На цю тему мною написано не одну сотню віршів, досвід бути в гущі народу маю трішки ( понад двадцятирічний досвід публічного трибуна на великих політичних барикадах, понад 15-й стаж активної правозахисної діяльності і ще багато всього, де можна було пізнавати психологію рідного народу... можна вже писати цілі трактати). Але кожен має свої моральні цінності і має право їх мати, а ще - за іншість зневажати не можна. Дякую Вам за розуміння і всіляких гараздів Вам, Василю!
Ясний місяць до світання завмирав від любування - там іскрилося кохання і вчувалися зітхання, пара вуст від цілування були в легкім затерпанні, все навколо, мов в тумані, два тіла, неначе п'яні, пульсували від бажання... душі прагнули єднання і взаємопроникання, без вагання й зволікання, наче вперше, чи востаннє... та настала мить прощання й місяченько десь під рання спатки ліг в заокеанні... ось таке воно - КОХАННЯ!
Ідуть дощі, у серці йдуть дощі, Змиваючи солоний присмак тУги. Ти просиш в долі дати шанс удруге Знайти розраду зраненій душі... Минуть дощі, а з ними вщухне й біль твій, На серці рани час запорошИть. Тамуєш за любов'ю ненасить У своїх мріях, трохи божевільних...
Біжать слова, злітають рими, Мов на папір спішать лягти. Вони з’являються незримо І наче просять ” відпусти...”. Та я лиш деякі впускаю На волю з них в далеку путь, Бо кращі з кращих залишаю, Вони – моя неначе суть. Окремі з них давно спочили В мені безмовно на віки, І тягарем важким безсило Лягли на серця сторінки. Лиш час від часу проривають Вони саван моїх думок, І, наче з квіту, виплітають Новий, віршований вінок...
Роздоріжжя світів, перехрещення мрій, Між безмежжя хрестів ти знаходиш лиш свій. Хоч тавро на чолі, бачать - хто ти й по чім, На небесному тлі Душу видно й вночі...
На згарищі мрій самотня стою і не знаю – Чи знову у бій, в якім переможців немає, Чи дух невгамовний нарешті покірним зробити І жити безмовно в тенетах байдужого світу. Нікому не вдасться впокорить мій дух невгамовний, Бо навіть в нещасті терпіти не буду безмовно - Усупереч скверні, що наші серця роз’їдає, Крізь світу все терня за Правду й Любов йду до краю!
Колись мені щось таке про людські страхи писалося... Куди ж то котиться наш світ? Себе нерідко я питаю. Та важко той найти одвіт, Якого ще ніхто не знає. Думки сумнії і жорстокі На мене тиснуть звідусіль, Й мені, що маю більше років, Згризають душу, наче міль. Боюся я самотність свою, Та більше я людей боюсь, І що задушена юрбою Колись сама я опинюсь. Боюсь продати свою душу, Знайти сумлінню компроміс, Боюсь того, що жити мушу В ярмі чужому, повна сліз. Чого боюсь найбільше з того? Судить напевно не візьмусь. Боюся я згнівити Бога І стрАху власного боюсь...
Мабуть, неможливо кохання збагнути, Воно для людини – бальзам і отрута. Душа, що кохає, до світу вразлива, Страждає вона, хоч насправді – щаслива. Здається, кохання подібне на вітер, Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться. Ми, наче молитву, шепочем сім літер І прагнем пізнати примарного щастя. Кохання – мов крапля роси на світанку, Торкне її сонячний промінь – щезає... Лелій же кохання своє до останку, Бо святості більшої в світі немає!
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('