Люба Валю, це я мала необережність нині залишитись вдома й зайнятися "благочинністю", але добро завжди винагороджується... ну ти знаєш чим. Ось я й "простимульована" по вінця одкровеннями на свою адресу про відсутність у мене людяності, хворобливу гордість, зарозумілість та інші "моральні цінності". Я щоправда на такі речі реагую стримано, але деякі висновки зробила. Нині день одкровень, та чи це вперше? та чи це найгірше?...
Олександре, дякую Тобі звісно, хоч насправді нічого ж не трапилось (порівняно з тим, що в житті приходилось переживати). Я ж адвокат за фахом все таки... А якщо чесно - так сумно стає деколи на душі, споглядаючи за марнування наших життєвих сил...
Валю, це не у приваті "сталося", та й чи сталося щось таке особливе? - ще треба подумати, просто люди часами виплескують у простір свої справжні емоції, то й нехай, не можна ж постійно лукавити і ховати своє справжнє обличчя. Саме в такі миті стає зрозуміло, що людина насправді до тебе відчувала. Час зривати маски - я тільки за СПРАВЖНІСТЬ!
Зустрічаються двоє - То на щастя чи ні? Час гортає сувої Разом пройдених днів. Незагоєні рани Людям в душах гірчать, У пустелях омани Сотні серця розп'ять. Повертається спомин У домівку душі, Проганяючи втому В ритм холодних дощів. Хай хоч небо жбурляє Сонми в Вас блискавиць, Як обоє кохають - То не впасти їм ниць! У одвічнім двобої Безнадії і мрій, Де закохані двоє - Зірка щастя вгорі Осяває стежину, По якій вони йдуть, Аби злитись в єдине І знайти власну суть. Неземною красою Світ встеляє до ніг. Хай Вам пахне весною На дорогах усіх!
Знаєш, я надто часто стрічаюсь в цім житті з ситуацією, коли руку, яка простягнута, аби нагодувати ближнього, цей ближній, начастувавшись досхочу, потім бере і... боляче кусає... Старе, як світ "кіно"...
А хто сказав про образу? Ти надто перебільшуєш, Колего по перу. Насильно милим не будеш, як кажуть у народі. Я ніколи не стукатиму до кривавих ран на руках у ті двері, за якими, я знаю, мене не хочуть ні бачити, ні чути. Я нікому не нав'язую свою правоту. І тобі не стану. І не потрібно намарне тепер шукати якісь шляхи для "відступу". Ти ВСЕ сказав. А я ЗРОЗУМІЛА. Щасти!
У мене почуття жалю я лише до немічних калік, які прикуті до інвалідного візка і не можуть поворухнутися, аби щось зробити. А до здорових, у яких є руки, ноги й голова - нема. Волю і характер треба гартувати, а не заколисувати слізним скигленням і потаканням слабкостям і вадам. Так, я жорстка, але насамперед до себе. І справа вибору кожного - брати щось за приклад з мене чи ні. Хай щастить!
Ірино, Вас бездарністю ніхто не називав, Ви самі це зробили. Я сама вважаю сотні своїх віршів бездарними у плані поезії, щоч вони й важливі для мене емоційно, бо я вкладала у них душу. Та якщо ми вже виходимо до людей і намагаємось нести Добре і Світле - нам просто необхідно бути дуже вимогливими до кожного свого слова, адже його читають сотні, а подекуди й тисячі. Шкода, що Ви так нічого і не збагнули з моїх слів...
Ірино, ну що за дитячі образи? Адже всі ми недосконалі, кожному з нас є ще багато чому вчитися в цім житті. Я особисто з вдячністю сприймаю, коли мені вказують на недоліки, бо завжди прану ВЧИТИСЯ. Але...
Якщо плекати свою бездарність і не учитись - То ризик є прожити марно... З нас кожен Вчитель. Та неодмінно ще Учнем варто себе відчути, Аби набути для духу гарту й сягнути Суті...
Не для всіх, Галинко, от щойно мені сказали тут, що я пишу "зарозуміло" і це не для всіх, особливо не для тих, які не пишуть віршів... Це звісно не показник, бо маю насправді сотні відгуків від простих людей, які читали мою збірку, вчились по ній і яким там все зрозуміло. Це той випадок, коли на кожен товар є свій покупець, адже ніхто з нас не може всім подобатись... а ще часто між людьми трапляється таке явище, коли чиясь досконалість чи перевага у чомусь сприймається вороже і навіть ненависно, та це від слабкості, адже лиш мудрий захоче вчитися у мудрішого, а не буде намагатися затоптати його у болото...
Щодо моїх коментарів, то вони у мене зазвичай римовані - бо у мене думки плинуть відразу у віршах, хоч людям і складно це зрозуміти... Успіху Вам на шляху до себе... і більше не турбуватиму, бо -
Жоден хворий не зцілиться навіть під руками найталановитішого лікаря, якщо сам не матиме ВОЛІ ДО ВЛАСНОГО ЗЦІЛЕННЯ!
Прочитала Вашу Попелюшку, хоч інших частин не бачила - ця мене захопила, хотілось продовження. Не знаю, чи готові читачі цього сайту до такої довгої прози, але я переконана, що вона віднайде свого вдячного читача, тому пишіть, головне, щоб це відбувалсь з потреби душі. Всіх Вам гараздів!
Як прийде час, знов хтось "з твого ребра" Візьме і друзки в купку позбира. Найкращий сон здійсниться вже нарешті - Тоді, як звільниш серце з-під арешту...
Знаєте, Галинко, коли я пишу - моєю не лиш рукою, а й свідомістю наче Хтось керує, дуже часто я сама дивлячись на написане, запитую себе - ну звідкіля такі думки могли з"явитись у моїй голові? Яка моя таємнця? Я просто вмію ЧУТИ... а ще дуже хочу, аби мене деколи "споживали, як їжу"...
Люба Валю, кожне слово, у яке ми вкладаємо живу справжню емоцію - РОБИТЬ у цім світі певні зміни, чи будуть вони на краще, чи ні? - покаже Час. А Роксолана і справді має дивовижну властивість ( не одну, звісно) - надихати. Дякую Тобі за такі теплі слова, хочу вірити, що зерна проростуть...
Ти – наче небо наді мною, Зоря в бездонних небесах, Іду світами за Тобою, Долаю вперто долі шлях. Ти – джерело мого завзяття, Моє натхнення, сенс життя, Дарунок долі і прокляття, Великий гріх і каяття. Ти – моє щастя, моє горе, Мій храм небесний на землі, Цей світ для нас – неначе море, А ми у ньому – кораблі. З’єдналось долі дві в єдину, Дороги дві в одну злились. Моя кохана половино, До мене з вічності озвись!...
Роксоланочко, люба сестричко з далекого краю, це знову той випадок, коли мого віршика не було б без Твого світлоносного втручання! Дякую, що надихаєш і окриляєш!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('