Я все ж дослухалася і трохи вирівняла склади, лиш останній свідомо зробила на склад довшим, аби на ньому акцент поставити, так що дякую за "стимуляцію", Іванку!
Іванку, про склади чи їх відсутність я й сама знаю, та оскільки цей віршик писався за хвилин дві як комент на інший твір, я його поки що не чіпатиму. А якщо колись захочу кудись помістити - допрацюю склади, просто не хочу насильно його краяти поки що. Дякую за слушну пораду!
Володимире, вітаю на нашому сайті! Ще одна порада - у розділі "короткий опис" не потрібно дублювати цілий твір ( це лиш займає місце), а лиш давати з твору окремі фрази, з яких можна пізнати всю його суть. Бажаю успіху і приємних вражень на сайті!
Дякую, Олеже, що завітали до мене! Саме в цьому вірші його закінчення писалось першим, у мене частенько все з ніг на голову перевертається, так краще видно суть...
Та це суцільний експромт за дві хвилини, я он пару годинок тому почала писати комент одному поету на іншому сайті, щоправда почала саме зі слів "Світ завмер у чеканні обнов, Люд принишк у наближенні див...", а далі понеслось лавиною, я у такі миті завжди намагаюсь спинитись вчасно, аби не вилилось у цілий трактат, бо нудно читати буде ці мої філософствування, я ж не вмію писати просто про красу природи, мене завжди тягне на дно безодні...
Олеже, тут без словничка ніяк не обійтись Та все ж виникла думка - як добре бути таким небом, яке не тільки себе спроможне обігріти, але й усіх, хто прагне під його покров... Енергетика Ваших віршів мені дуже близька по духу і сприймається з насолодою!
І скільки таких Роксолан виросло "вище присутності того, з чийого ребра" вони наче сотворені були... Ось і я знаю одну таку, щоправда вона надто далеко від рідного краю... Роксолано, Ти проникаєш у душу наскрізно!!!
Чи вічне в Вічності є те, Що для людей усіх святе? Чи переродиться у тлін Під небом вічних перемін? Чи неминуще промина, Коли сягне ріки оман? Чому безцінне тратить сенс І надважким здається хрест? Чи є у вічного межа? Де грань святого і бажань, Що спопеляють нам єство? Любов - чистилище для двох?...
Питань багато, не збагнем - Де шлях у пекло, де в едем. Та лиш в одному певна я - ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ!
Люба Валю, якщо чесно, то вважаю цей вірш швидше твоїм, аніж своїм, оскільки я просто налаштувалась на твою хвилю і те саме, що й ти, сказала трішки по-іншому (переставила слова місцями). Тому дякую саме тобі, що почала цю тему Пітьми, а я лиш "доспівала цю пісню". Щодо руки - я переконана, що ти настільки сильна, що могла б обійтися і без наших "рук", просто "з руками" трішки легше і веселіше крокувати по життю :tongue:. Живімо!
Хто б говорив про вміння усе переливати у поезію, навіть тут на Анумо я знаю таких велетів Слова, у яких мені ще вчитися і вчитися Дякую, Сестричко яснокрила!
За вікном знов пітьма тихо квилить, мов птаха голодна. Нам обом ця зима - наче милість, здається, Господня. Де пітьма - зла нема, хтось його породив від безсилля. Ти - струна без оман, звук твій прірву журби все ж осилить!
Жовтий сум про весну тихо снить, час - це лік від розлуки. Крізь пітьму рятівну я тобі простягну свою руку. Відрікань час мина, нових сходжень від нас прагне Небо. Зазираєм за грань - там весна перероджень й повернень до Себе...
А я оце собі згадала свій кільканадцяти-річний жартівливий експромт - визначення, хто ж такі поети.
Що за люди ці поети - Ненормальні чи чудні? Що за думки дивні злети, Словоблудство це чи ні? Та навчитись римувати Може навіть дітвора, А поезію складати – Той, хто з даром до пера. Цього дару не навчитись, Не купити, не продать, З ним ще треба народитись, Власну Музу відшукать. Все ж не часто зустрічаєм Ми поетів в цім житті, Тільки вірші їх читаєм, Коли сумно на душі. В них знаходимо надію, В них втікаєм від журби, І немов на крилах мрії В кращі линемо світи. Що за люди ці поети? В чому ж сила їхніх слів? Ще ніхто незримі злети Їх думок не зрозумів!
Гадаю, що суть вірша тут на сайті до кінця збагнути зможе лише двоє, не рахуючи автора... Цей Чорний ліс я також надовго запам'ятаю і все те, що з ним пов'язано, у мене вже складається таке враження, що це я ТАМ побувала...