Поетом зватись-це почесно, це вогник мрії вдалині, колег поради-дуже вчасно, бо вчитись треба ще мені. І рифму маю я від Бога, а щирість мати привила, творити й мріять взяв від друга, кохана ж музу надала. Рідна земля надала сили, природа- дух й патріотизм, ворожки вік наворожили, ще щоб не зрадив організм. Ну а творити є бажання, писать-робота не складна, було б здоров*я і кохання, а муза в світі не одна.
А я оце собі згадала свій кільканадцяти-річний жартівливий експромт - визначення, хто ж такі поети.
Що за люди ці поети - Ненормальні чи чудні? Що за думки дивні злети, Словоблудство це чи ні? Та навчитись римувати Може навіть дітвора, А поезію складати – Той, хто з даром до пера. Цього дару не навчитись, Не купити, не продать, З ним ще треба народитись, Власну Музу відшукать. Все ж не часто зустрічаєм Ми поетів в цім житті, Тільки вірші їх читаєм, Коли сумно на душі. В них знаходимо надію, В них втікаєм від журби, І немов на крилах мрії В кращі линемо світи. Що за люди ці поети? В чому ж сила їхніх слів? Ще ніхто незримі злети Їх думок не зрозумів!
Не така вже й легка робота писати вірші. Заримувати можливо все, але написати так, щоб серце зайшлося зможе не кожен. Бажання є, із вірша видно, а тепер треба прикласти максимум старання, в супутники взяти віру, і все буде добре.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
